В. Горовий, заст. гендиректора НБУВ, д-р іст. наук, проф.

Ментальні фактори організації сучасної інформаційної діяльності

 

Активне посилення глобальних впливів на суспільне життя в усіх регіонах світу обумовило нові виклики процесам розвитку сучасних держав і націй. Тенденції до загальної уніфікації створили реальні загрози розвитку ментальних особливостей сучасної людини і сучасних націй. При цьому слід зазначити, що процеси глобалізації в наш час  спираються на розвиток інформаційних технологій, насамперед електронних, і суспільна інформатизація обумовлює не лише доступ усіх членів суспільства до наявних інформаційних ресурсів, але й забезпечує можливість усім людям для творення нової інформації. Даний процес є основним фактором  забезпечення значного піднесення творчого потенціалу нового інформаційного суспільства порівняно з індустріальним і виводить питання ефективного виробництва нової інформації та використання наявної в розпорядженні людства на передній план сучасної людської діяльності.

Оскільки і процеси  нового інфотворення, і проблеми дієвого використання наявних інформаційних ресурсів тісно пов’язані із суб’єктивними факторами освоєння навколишньої дійсності, при розв’язанні конкретних завдань розвитку  інформаційних  процесів у свідомості людини «охоплюються  шари свідомого і підсвідомого, шари так званих духовних традицій» [1], питання про зміст і значення ментальних характеристик  людей в сучасному глобалізованому суспільстві виходить за межі чисто філософської проблематики. Сьогодні воно за своєю суспільною значущістю  переросло і рівень розгляду  марксистсько-ленінською  філософією ментальності як непереконливого предмета розгляду філософії буржуазної, і постсоціалістичного філософствування «при аналізі різних культурно-соціальних явищ і сьогодення» [2]  та набуло значення, пов’язаного з певними  практичними запитами інформаційного етапу розвитку людської цивілізації.

Таким чином, в останні десятиріччя актуалізувались питання досліджень змісту поняття ментальності, її функцій та використання інформації про ментальні характеристики і суб’єктів, і об’єктів інформаційної діяльності під час розвитку сучасних інформаційних процесів. При поступовому наближенні до усвідомленого використання особливих  ментальних характеристик людей в різних видах діяльності, уявлення про ментальність  набувало все більш конкретного значення.

Зростаюче  число робіт, присвячених розгляду ментальності, вже саме по собі  говорить  про суспільну необхідність вивчення цих характеристик сучасної  особистості і практичного врахування їх з огляду на    специфічні  особливості  трансформаційних процесів у суспільстві  ХХ – початку ХХІ ст. Учасники цих процесів під час отримання громадянських прав і розширення своєї участі в демократичному процесі, набуваючи можливостей все більш активної участі у вирішенні важливих соціальних проблем, керуються при цьому  не лише економічними і  політичними чинниками, але й «ще чимось», що відображає певні психологічні особливості індивіда та його причетність до певних традицій. І це «щось» інколи набуває вирішального значення при прийнятті людиною чи певною людською спільнотою суспільнозначущого рішення й відноситься дуже часто  до її ментальних характеристик. І ці характеристики не можуть не враховуватись у соціальних процесах сучасності.

Сучасні дослідники віддають пальму першості у з’ясуванні змісту ментальних процесів Ж. Лефевру, який  на базі вивчення подій у французькому  селянському  середовищі  1789 р. прийшов до висновку про необхідність вивчення психології мас, поведінку яких в кризовий період не можливо пояснити без врахування структури колективної ментальності. Продовжуючи дослідження в цьому напрямі, він обґрунтовує точку зору, згідно з якою «за ідеолого-політичною історією приховується її глибинне джерело, пов’язане з особливими закономірностями динаміки колективної ментальності».

По-своєму це глибинне джерело визначав М. Бердяєв, зазначаючи, що кожна нація  має неповторне духовне обличчя. І в наслідок усіх історичних і психологічних досліджень залишається неподільний і невловимий залишок, у якому і знаходиться вся таємниця  національної індивідуальності, адже національність таємнича, містична, ірраціональна, як і всяке індивідуальне буття.

Універсальна мова середньовічної європейської науки під термінами mens або ж  mentis мала на увазі будь-яке духовне явище  чи духовну діяльність починаючи від рівня розуму, особливостей мислення аж до особливостей характеру, схильностей до тієї  чи іншої поведінки, особливостей самопочуття (бадьорість, мужність, відвага), формування намірів і планів [3].  В англійських словниках  минулого століття  mentality  означає розумові здібності, умонастрій, склад розуму, інтелект [4].  Як зауважують сучасні дослідники,  у радянських словниках термін «ментальність»  відсутній саме через те, що «теорія ментальності розвивалася насамперед у немарксистських напрямах у соціогуманітарних науках» [5].

Розглядаючи проблему ментальності в постсоціалістичний період розвитку української науки, вітчизняні дослідники акцентують увагу на  внесок в її розвиток А. Гуревича, продовжувача розвитку ідей ряду французьких істориків, що групувалися навколо  журналу «Анали». Він наголошував на характеристиках  ментальності як способах орієнтації в соціальному і природному світі, що проявляються в якості   своєрідних автоматизмів думки: «люди користуються ними, не замислюючись про них і не помічаючи їх… Системи цінностей далеко не завжди й не повністю формулюються моралістами або проповідниками – вони можуть бути імпліковані в людську поведінку, не будучи зведені в стрункий і продуманий  моральний кодекс. Але ці позаособистісні  настанови свідомості  мають більш примусовий характер через те, що вони не усвідомлюються» [6].

Така позиція є більш продуктивною з точки зору реалій інформаційного суспільства, що розвивається, порівняно з «традицією Юнга», який при розгляді ментальних характеристик відштовхується від певного «коду» національної культури, архаїчних  схем, стереотипів сприйняття [7],  тобто, закритих для еволюції систем. Точка зору  «традиції Аналів» набуває популярності серед вітчизняних дослідників через реальне наближення до практичних запитів суспільства в умовах глобалізації. Її прихильники в середовищі вітчизняних дослідників розглядають  ментальність «як систему соціально-психічних феноменів, що знаходять виявлення в напівсвідомих ціннісних перевагах, модусі світосприйняття та виборі форми суспільної поведінки» [8].

Певна закостенілість марксизму-ленінізму в другій половині  ХХ ст.  уже не давала змоги переконливо пояснювати всі особливості суспільного розвитку теорією класової боротьби.  Водночас вивчаючи особливості суспільного розвитку в даний  період, прибічники  англо – саксонської школи «культурної антропології» намагаються розглядати історію як результат рішень конкретних суб’єктів з усією їх мотивацією. Згідно з висновками П’єра Бурдьє, немає лінійної залежності чинників, як думають марксисти, а існують три рівноцінні  форми капіталу – економічний, соціальний і культурний.

Такий підхід, успішно сприяючи вирішенню свого основного завдання,  стає новим кроком у процесі еволюції філософської думки в напрямі до осмислення проблем теоретичного обґрунтування процесу становлення інформаційного суспільства в оновленій системі координат його розвитку, що базуються на ефективності виробництва і використання інформаційних ресурсів.

У зв’язку з цим пропонований В. Зибцевим та В. Поповим  розгляд ментальності лише як «визначений рівень суспільної психіки, що має, з одного боку, досить константний характер, бо акумулює архаїчні коди світосприймання і поведінки, з другого – в певній мірі є обумовлений культурно-історичними умовами  існування людських спільнот»  не можна назвати евристичним, як на це сподіваються його автори через його неконкретність [9].  Крім того, обмеження «константного характеру» ментальності  «архаїчними кодами світосприймання» робить ментальні ознаки людини регресивними, з чим не можна погодитись.

Більш продуктивним з точки зору розвитку інформаційних процесів сучасного суспільства є підхід до проблеми авторського колективу під керівництвом академіка М. Поповича. У своєму  монографічному дослідженні його автори зазначають, що «ментальність не є чимось окремим від способу сприйняття  навколишнього середовища, а саме й є тим способом  світосприйняття і світорозуміння, який відрізняє один етнос від другого, одну цивілізацію від іншої, культуру однієї спільноти  від культури іншої спільноти  і т. д.» [10]. Важливими є також визначені цими дослідниками характеристики сучасної ментальності, що полягають «у вигляді властивості соціального суб’єкта виявляти психічну, емоціональну  та інтелектуальну своєрідність, неповторність, самобутність  в усіх сферах суспільного життя і людської діяльності» [11], що «формотворення  об’єктивної ментальності пов’язане з процесом опредмечення внутрішніх станів, тобто, виходом за межі ідеальності в предметне буття, з прагненням суб’єкта до самореалізації як окремого культурного світу» [12].

Такі характерні особливості,  в цілому,  охоплюють досліджуване явище і до наведених вище  його характеристик видається за доцільне додати лише деякі специфічні елементи, характерні для його розвитку в умовах посилення  глобалізаційних впливів. Прояв цих характеристик набув особливої важливості саме у зв’язку із прискоренням темпів суспільного життя, міграційними процесами сучасності. Таким чином, сьогодні мова має вестись не стільки  про ментальність як таку, скільки про ментальність, що проявляється і є життєздатною в сучасному суспільстві, тобто, про сучасну ментальність.

У стратегічних інтересах розвитку нинішньої цивілізації  має відбутися подолання проблеми уніфікації членів суспільства, що виникла на базі розповсюдження техногенних впливів сучасних наймогутніших країн-глобалізаторів. Економічне, технологічне протистояння їм в більшості країн світу є насьогодні малоперспективним і збереження національної своєрідності, властивої людям ментальності може бути здійснене лише на базі збереження власного інформаційного суверенітету [13], збереження і розвитку національної культури. Саме інформаційний суверенітет, надбання багатьох поколінь у сфері національної культури, стійкі ментальні характеристики членів суспільства в кожному із регіонів  мають стати дороговказами  подальшого розвитку нашої цивілізації в усій багатогранності її світосприймання і реагування на виклики дійсності. Багатогранності, що має забезпечувати необхідну гнучкість для успішного розвитку в майбутньому. 

У контексті  цього підходу на базі визначених насьогодні особливостей сучасну ментальність можна розглядати як  спосіб  світосприйняття і світорозуміння, який відрізняє культуру однієї спільноти  від культури іншої, один етнос від іншого, грунтується на досвіді світосприймання і поведінки попередніх поколінь кожного етносу, керується цим досвідом в процесі суспільного розвитку, проявляється у вигляді властивостей кожного соціального суб’єкта виявляти психічну, емоціональну  та інтелектуальну своєрідність, самобутність  в усіх сферах людської діяльності.       

У контексті розгляду проблем сучасного інформаційного виробництва ментальні характери слід розглядати з огляду на те, що вони є «вмістилищем спонукальних мотивів до дії, до ділової, соціальної, культурної та політичної активності», що проявляються в певній поведінці і вчинках, спільних для переважної маси  представників соціальних угруповувань, у висунутих ідеях та проектах, формах волевиявлення та ін. 

В. Зибцев та В. Попов прийшли до аргументованого висновку про основні функціональні особливості сучасної ментальності. Серед них  найбільш вагоме значення мають: 

«1) ідентифікаційно-інтегративна: ментальність репрезентована як засіб само ототожнення індивіда  та консолідації суспільних угруповань;

 2) комунікативна: спільність символів, стереотипів і ментальних настанов править як вихідний пункт адекватного спілкуваня;

 3) світоорієнтуюча (або квазіпізнавальна), що подає ментальність як певну “картину світу”;

 4) смислотворча, пов’язана ціннісним характером ментальних символів, стереотипів та настанов» [14].

При аналізі пропонованих функціональних характеристик ментальності, слід зауважити, що ці характеристики охоплюють її  традиційне поняття, однак, не повною мірою відповідають особливостям сьогодення, пов’язаним із розвитком процесів інформатизації. Власне, вони відповідають цим особливостям лише до тих меж, за якими відбувається розвиток технологій використання інформаційних ресурсів глобального інформаційного простору. Водночас ефективне використання цих ресурсів, поряд із власним інфотворенням, є важливою запорукою сучасного суспільного прогресу [15].  І ця обставина не може не впливати на функціонування і розвиток ментальних процесів. Для ефективного їх функціонування пряме запозичення інформації досить часто є негативним, оскільки сприяє зниженню значення ментальності в житті сучасної людини. У зв’язку з цим до числа основних функціональних характеристик ментальності продуктивним буде включення також функції відповідної  асиміляції інформаційних ресурсів.

На розвиток ментальних характеристик членів суспільства в сучасних умовах значний вплив здійснює розвиток  соціальної структури та активні міграційні процеси. Оскільки, як справедливо зауважують дослідники, ментальність «є змістом внутрішнього світу   соціальних суб’єктів, котрий конституюється в процесі людської діяльності як результат перетворення навколишнього природного і соціального світу в акти суб’єктивності», [16] формування стійких соціальних спільностей сприяє розвитку ментальних особливостей у їх членів. Це можна спостерігати на прикладах підвищеної уваги до вироблення певного кодексу честі в середовищі військових, спортсменів, певних етичних норм поведінки у співтоваристві комп’ютергих працівників, чи, скажімо, серед учнів елітних навчальних закладів.

Особливого значення набуває розвиток ментальних особливостей сучасних людей на рівні держави і нації з урахуванням сучасних глобальних впливів, серед яких все більшого значення набувають впливи глобального інформаційного простору. Наявність широкого доступу до його ресурсів у будь-якому регіоні світу, а також можливості зростаючого  доступу до інших форм матеріалізованого впливу глобалізації знімає проблему національно-культурної ізольованості окремих держав, що дотримуються відмінної від навколишньго оточення  загальнокультурної орієнтації в будь-якому регіоні світу (наприклад,  Держави Ізраїль в арабському оточенні), націй і народностей в багатонаціональних державах, і, нарешті окремих представників будь-якої національності від осовного етносу, до якого ці представники себе  відносять.

Таким чином, інформаційний етап розвитку нинішньої цивілізації створює певні умови для якісно вищого рівня розвитку відносин між державами і націями, між структурами сучасного соціуму, що уникає неконструктивного з точки зору загальносуспільного розвитку протистояння інтересів, здійснюється  на основі толерантності, конструктивного співробітництва при успішному використанні національних особливостей, ментальних характеристик членів суспільства.

Оскільки переважна більшість державних утворень насьогодні є багатонаціональною, в умовах глобалізації в сучасному світі спостерігається  інколи досить суперечливий, але, в цілому, прогресивний процес налагодження міжнаціонального співробітництва, орієнтованого на вищий,  ніж у минулій історії, пошук і практичне застосування міжнаціональних компромісів, орієнтованих на забезпечення  загальносуспільних інтересів. Такий позитивний досвід стає документною основою продуктивних, толерантних відносин у сучасному світі, підтримується системою авторитетних міжнародних організацій, правовою базою сучасних  держав, розвивається на цій базі.

Українська Конституція також стверджує, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України» (ст. 11), а також про те, що «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави» (ст. 11) [17].

Таким чином, реалії сучасного світу сприяють і розвитку національної свідомості, зростанню значення  ментальних характеристик членів суспільства, що є характерним для сучасного політичного життя, і визнанням  толерантності як основи співжиття і співпраці різних людей у спільному соціальному середовищі. Успішна співпраця, з урахуванням певних ментальних характеристик  призводить до продуктивного розподілу ресурсів у сфері праці.

Можна згадати в цьому плані не лише славнозвісні швейцарські годинники, японську електроніку та ін., але й визнаних в країнах СНД вітчизняних майстровитих будівельників Закарпаття, організаторів розвитку туристичної галузі карпатського регіону,  опішнянських майстрів  народних промислів на Полтавщині і т. п., у той час як розвиток південно-східного регіону України сприяв організації потужного промислового виробництва, формуванню великих промислових колективів з виробленням у їх членів специфічних колективістських ментальних характеристик.

Якщо ж говорити  про проблеми ортодоксального релігійного екстремізму і демонстративного егоїстичного націоналізму, що посилились в останні десятиріччя, то нові можливості для самобутнього розвитку в таких випадках, як правило, використовуються насамперед зовнішніми  силами для реалізації своїх цілей в геостратегічному  масштабі і не являються закономірністю сучасного суспільного розвитку. Це вже підтверджено і доктриною «спрямованого хаосу», що реалізується на африканському континенті, націоналістичним змістом так званих «кольорових революцій» та ін.

У цілому ж загальнокультурний  рівень розвитку сучасного суспільства,  особливо з розвитком його інформатизації, забезпечує можливість гармонійної  розвитку націй, як самостійного, так і в складі національних меншин в багатонаціональних державах. І про це говорить сучасна суспільна практика багатьох держав, об’єднаних спільним поняттям Заходу. Національні меншості, з їх специфічною ментальністю, мають можливість зробити свій внесок у розвиток власного етносу, беручи активну участь у вирішенні загальнодержавних проблем, збагачують суспільну практику оригінальними рішеннями актуальних проблем, налагоджуючи продуктивні мости міжнаціональної співпраці, ефективних інформаційних обмінів.

Фактор ментальних особливостей в інформаційному суспільстві набуває зростаючого прикладного значення у зв’язку:

– зі зростаючою інтенсивністю інформаційних обмінів між націями і державами, між різними соціальними структурами на внутрішньодержавному рівні, необхідності збереження і розвитку унікальних  ментальних традицій в  інтересах подальшої суспільної еволюції;

– з організацією спільного виробництва (спільних підприємств, у т. ч. із зарубіжною участю, міжнародної економічної кооперації, ТНК), спільної діяльності (наукової, освітньої, в сфері екології та ін.) різних за ментальними ознаками обєднань людей, з урахуванням ментальних характеристик ділових партнерів;

– з інтенсифікацією сучасних ринкових обмінів; з вдосконаленням процесу міжнародної організації праці;

– з розвитком суспільнознавчих наук, наукового осмислення нової суспільної організації;

– зі зростанням суспільної уваги до введення в загальносуспільний обіг національних інформаційних ресурсів, що є культурним надбанням попередніх поколінь нашої цивілізації;

– при нейтралізації рецидивів інформаційних воєн і міжнародного інформаційного тероризму.

Варто зазначити, що толерантність, взаєморозуміння у міжнаціональних відносинах є особливо важливим у сучасному інформаційному виробництві. Це пояснюється насамперед тією обставиною, що в звичайному технологічному процесі всякої людської діяльності продукування нової інформації як правило  випереджає будь-яку іншу діяльність, оскільки осмислена робота  має здійснюватись на підготовленому інформаційному базисі. Випереджаюче виробництво нової інформації, таким чином, значною мірою входить в сферу невідомого, дискусійного, не повністю підтвердженого суспільною практикою. При цьому зростає значення впливів на даний процес  різних ментальних факторів, дискусій на базі цих впливів і при грамотній організації цих процесів оригінальність  ментальних підходів до вирішення складних проблем сучасності  може стати  ефективним резервом інноваційного розвитку. 

Список використаних джерел

 

1. Грабовський С. Поняття ментальності в суспільних науках / С. Грабовський // Генеза. – 1995. – № 1 (3). – С. 8.

2. Зибцев В.М. Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – К. : Норд-пресс, 2005. – С.12.

3. Латинско-русский словарь. – М. : Русский язык. – 1961. – С. 420.

4. Англо-український словник // Подвезько  М. Л. – К. : Держ. уч.-пед. вид-во  «Радянська школа», 1959. – С. 353.

5. Проблеми теорії ментальності // відп. ред. Попович М. В. – К. : Наук. думка, 2006. – С 4.

6. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового  Запада / Гофф Ле Ж ; пер. с фр.; общ. ред. Ю. Л. Бессмертного ; послесл. А. Я. Гуревича. – М., 1992. – С. 355–356.

7. Квіт С.В.В пошуках українського стилю / С.В.Квіт // Українські проблеми. – 1991. – № 4/5. – С . 12–22.

8. Зибцев В. М. Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 27.

9. Там само. – С. 26.

10. Проблеми теорії ментальності // відп. ред. Попович М. В. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 376.

11. Там само. – С. 376 – 377.

12. Кримський С. Запити філософських смислів / С. Кримський. – К. : Парапан, 2003. – С. 45.

13. Національний інформаційний суверенітет у контексті розвитку новітніх інформаційних технологій / [О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.] ; НАН України,  Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. – К. : НБУВ, 2011. –  191 с.

14. Зибцев В.М.Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 45.

15. Онищенко О.С.Тенденції впливу  глобального інформаційного середовища на соціокультурну сферу України : монографія  / О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик. – К., 2013. – 220 с.

16. Там само.

17. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон № 254к/96-вр [чинний, поточна редакція від 06.10.2013] // Офіц. сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. – Назва з екрана.

18. Горовий В.М.Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства / В. М. Горовий. – К. : НБУВ, 2005.–  С. 58–71.

19. Грабовський С.Поняття ментальності в суспільних науках / С. Грабовський // Генеза. – 1995. – № 1 (3). – С. 8.

20. Горовий В.М. Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства / В.М.Горовий. – К. : НБУВ, 2005. –  С. 34.

21. Зибцев В.М.Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 142.

22. Власюк О.Людський вимір: реалії та перспективи України / О. Власюк, Б. Парахонський, С. Пирожков // Політика і час. – 1995. – № 2. – С. 30–37.

23. Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини / О. В. Зернецька. – К. : Освіта, 1999. – С. 333.

24. Неклесса О. І. ORDO QUARDO – четвертий порядок: пришестя постсучасного світу // Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика / укл. Кононов І.

25. Зибцев В.М.Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 65.

26. Сковорода Г.Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати, притчі, прозові переклади. Листи / Г. Сковорода. – К. : Наук. думка, 1983. – 412 с.

27. Зибцев В.М.Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 65.

28. Присяжнюк Ю.П. Ментальность украинского крестьянства в условиях капиталистической трансформации общества / Ю. П. Присяжнюк // Український історичний журнал. – 1999. – № 3. – С. 23–32.

29. Костомаров  Н.  Две русские народности / Н. Костомаров. – К. ; Х. : Вища шк., 1991. –  С. 68.

30. Зибцев В.М.Господарський менталітет України: теорія, історія та сучасний стан / В. М. Зибцев, В. Ю. Попов. – С. 67.

31. Драгоманов М.П. Переднє слово [До «Громади» 1878]  // М.П.Драгоманов.  Вибране. – К., 1991 – С. 417.

32. Проблеми теорії ментальності // відп. ред. Попович М. В. – К. : Наук. думка, 2006. – С. 376.

33. Антонович  В.Б. Погляди украинофилов / В. Б. Антонович // Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К., 1995. – С. 148.

34. Горовий В.М.Особливості розвитку соціальних інформаційних баз сучасного українського суспільства / В. М. Горовий. – К. : НБУВ, 2005. –  С. 71.