В. Горовий, заст. гендиректора Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, д-р іст. наук, проф.

Критерії якості наукових досліджень у контексті забезпечення національного  інтересу

 

Посилення загальносуспільного інтересу до проблеми визначення критеріїв ефективності наукових досліджень обумовлене розвитком інформаційного суспільства, зростанням суспільної затребуваності саме в якісному інформаційному виробництві, вищою формою якого є продукування наукової інформації. Розвиток наукових підходів до розв’язання проблеми критеріїв якості наукової діяльності в наш час (як і в цілому в загальноінформаційному процесі) відбувається поряд з розглядом технократичних (кількісних) параметрів розробки методик дослідження також і змістових характеристик наукових здобутків, що, власне, і стосуються якості науки. Такий підхід у процесі інтеграції наукової діяльності у виробничу набуває особливої  актуальності.

Проблеми визначення сучасних критеріїв наукової діяльності знаходять своє відображення в розробках ряду зарубіжних наукових центрів, зокрема в спеціальних комітетах, створених Радою Міжнародного математичного союзу, Міжнародної ради з промислової та прикладної математики (ICIAM), Інституту математичної статистики (ISM) у США, у Королівській академії мистецтв та наук Нідерландів, у Канадській федерації гуманітарних і соціальних наук тощо. Значний внесок у розробку цієї проблеми зробили також такі дослідники як П. Чеботарьов, О. Орлов, О. Новіков. У розробці цих проблем істотним є внесок ряду вітчизняних наукових центрів, серед яких Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України, відділ бібліометрії та наукометрії Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) під керівництвом лауреата Державної премії України  Л. Костенка та ін. При цьому проблеми визначення критеріїв ефективності сучасної наукової діяльності, особливо в контексті відображення інтересів національного розвитку, потребують подальшого аналізу.

Рівень інноваційного розвитку сучасної України, на жаль, наближається до тієї позначки, за якою про вітчизняну  науку вже стає прийнятним говорити лише як про традиційний, хоча й малопридатний атрибут суспільної структури сучасної України. У колах посадовців, орієнтованих виключно на зарубіжні інноваційні процеси, уже культивуються думки про непотрібність такого тягаря, як фінансування вітчизняної науки для бюджету сучасної України, дедалі частіше побутують  байдужі до національних інтересів і водночас простодушно-наївні уявлення про те, що все, що нам потрібно, ми зможемо купувати на Заході. Поширення таких настроїв в управлінській сфері є шкідливим для українського суспільства не лише демонстрацією невігластва, що провокує зміцнення  нігілістичного ставлення до вітчизняної науки в широкому сенсі в громадській думці і таким чином, фактично, привчає суспільство до поступової ліквідації цього виду діяльності. На інформаційному етапі розвитку Україна ризикує поступово прийти до відмови від виробництва основного для нашого часу  продукту – інформації в її найвищому науковому вигляді та через це втратити перспективу національного розвитку.

Водночас розвиток наукової інформації в структурі інформаційних ресурсів прямо пов’язується з перетворювальною діяльністю суспільства, і цей розвиток є важливим показником життєздатності нації та держави в інформаційному суспільстві. Внесок кожної нації, держави в  загальноцивілізаційні інформаційні  надбання визначатиме – і нині вже дедалі більшою мірою визначає – місце кожної нації та держави у світовій суспільній ієрархії.

З огляду на чіткий прояв такої тенденції в Україні, ставленням до вітчизняної науки визначається, на яке місце в новій світовій ієрархії інформаційного суспільства  в недалекому майбутньому  претендуватиме  Україна, українська нація. Ми можемо зекономити на вітчизняній науці, на розвитку вітчизняних технологій і повністю перетворитися в споживачів наданих нам провідними країнами інформаційних продуктів. Звичайно, на їхніх умовах та з урахуванням їхніх інтересів. У зв’язку з цим ми маємо бути готовими не лише до засилля уніфікації, згортання процесу самобутнього національно-культурного розвитку, а й до багатьох економічних, політичних та інших рішень держав-лідерів сучасного суспільства, що перекладають  проблеми власного розвитку на плечі держав – суб’єктів глобального впливу. І, навпаки, при забезпеченні розвитку вітчизняної наукової діяльності, інноваційного  суспільства  створюються можливості для  достойної участі України в міжнародному розподілі праці, національний розвиток набуває нової перспективи, нових якісних здобутків.

При цьому теза про те, що розвиток інформаційного суспільства відбувається за напрямами найбільш ефективного використання інформаційних ресурсів, є особливо актуальною саме для наукової інформації, найбільш дієвої  в процесі сучасного суспільного розвитку.

Розробка сучасних методик вимірювання критеріїв ефективності  сучасної науки є дуже важливою та актуальною справою, оскільки  забезпечує можливість розв’язання досить складної для українського суспільства проблеми дієвого адміністративного управління науковою діяльністю, що має ув’язувати інтереси суспільства з його науковою складовою. В оптимальному варіанті це управління має забезпечувати  ефективний науковий супровід як національного, так і загальносуспільного  розвитку, створюючи якомога менші перешкоди творчому пошуку та сприяючи продуктивному використанню його результатів. Про те, що ця проблема ще далеко не розв’язана, говорить ще досить популярна точка зору з коренями в традиційних підходах до наукової діяльності, пов’язана з висновком про непередбачуваність і слабку формалізованість заняття наукою як різновидом творчості. Як зауважується в передмові  збірника праць «Наукометрія і експертиза в управлінні наукою», ці обставини стають причиною того, що ставлення до наукової діяльності можна  порівняти  з  полем, у якому в землі дрімає насіння …яке поливати потрібно рівномірно, оскільки апріорі не зрозуміло, де насіння є, а де немає, де воно корисне, а де бур’ян. Поки ж формальні оцінки взагалі та наукометричні зокрема  допомагають боротися лише з явними «кущуватими» бур’янами, що вже виросли, або ж локалізувати явно пусті ділянки [1].

Таке образне порівняння заслуговує на особливу увагу з огляду на те, що на нинішньому етапі взаємовідносин воно досить вичерпно  характеризує відносини адміністративних органів з науковою спільнотою в чималій кількості країн, що не належать до лідерів інформаційного суспільства. Це порівняння можна застосувати й до українських реалій. При цьому врожай (результати наукової діяльності ) очікують часто, не засіваючи (не ставлячи конкретних суспільно значущих  завдань для розв’язання проблем, що стоять перед суспільством), однаково поливаючи (фінансуючи) і корисну діяльність, і її імітацію, не вдаючись до змісту процесів, що відбуваються в науковому середовищі (де є насіння, а де немає), при цьому використовують лише поверхневі здобутки технологій інформаційного суспільства (формальні оцінки взагалі й наукометричні зокрема) для боротьби  з бур’янами, що вже  виросли (або ж локалізувати явно пусті ділянки), підмінюючи таким формальним ставленням необхідне глибинне входження в проблеми реорганізації  взаємовідносин  науки та управління. При цьому найгіршим є, як уже зауважувалося вище, втрата у деяких представників управлінських структур узагалі будь-якого інтересу до результатів вітчизняної наукової діяльності (до врожаю на власному полі), перехід на використання  «заморських продуктів»,  далеко не завжди корисних і якісних, але  таких, що знімають усі турботи, затрати  праці та потребують приймати рішення, завдавати собі клопоту необхідністю реформування власних суспільних відносин у сфері виробництва наукової інформації. При цьому поле національної наукової діяльності перетворюється на сяк-так оброблюваний лужок, на зразок славнозвісного англійського, що може мати лише декоративне значення.

Таким чином, частково байдужість до долі вітчизняної науки, частково відсутність бажання, а то й змоги державних чиновників вирішувати стратегічні питання, занурюватися в складні проблеми взаємовідносин з наукою в процесі розвитку інформаційного суспільства, проблеми, обумовлені характерною для українського суспільства постійною політичною нестабільністю і відповідною їй ротацією керівних кадрів, підтримкою такої незаінтересованості зарубіжними конкурентами у сфері інноваційних технологій –  усе це негативно позначається на долі української науки.

Очевидно, що й популярність теми введення наукометричних показників для визначення  ефективності наукових досліджень, схвалювана  донедавна в управлінських структурах слідом за деякими експертами, також значною мірою обумовлена, як це парадоксально не звучить, не намаганням  інтенсифікувати науковий процес, а, швидше, можливістю перекласти клопіт  вивчення  наявних проблем  на аналіз формальних показників, заснованих на бібліометричній інформації, пов’язаних з розвитком електронних баз даних, можливостями автоматичного розрахунку відповідних індексів.

Популяризація індексу Хірша [2] у визначенні ефективності наукової  діяльності стала, крім іншого, даниною особливостям початкового періоду розвитку інформаційного суспільства, для якого характерне різке збільшення обсягів інформаційного виробництва, у якому за технократичними параметрами інформаційних обмінів губиться змістовна якість. У науку, таким чином, фактично повернулося з минулого право визначення якості, істинності наукових здобутків більшістю формально належних до наукового співтовариства його членів (через цитування). Життєздатність цього методу визнання в науці обумовлюється прихильністю до нього середняків з наукового співтовариства, які оволоділи комп’ютерними технологіями та за їхньою допомогою тиражують у багатоваріантних оновленнях напрацьовану ідею, обмінюються посиланнями із собі подібними. При цьому якщо багатоваріантність оновлення є певною мірою корисною, оскільки підвищує ефективність використання нової наукової інформації, хоча й з певним повторенням, то «мафія» організованого цитування є фактом деструктивним, як і будь-яке інше «організоване» визнання.

Орієнтація при прийнятті управлінських рішень, пов’язаних з організацією наукової діяльності, виключно на індекси цитування є методологічно необґрунтованою і, як вказують дослідники, може  призводити до неефективних управлінських рішень [3].

Останнім часом панацеєю для визначення дійсного наукового внеску дослідника в сучасну науку стає факт його публікації в рейтингових зарубіжних журналах, у виступах на міжнародних конференціях з подальшою підготовкою монографічних досліджень і підручників. На таке оцінювання наукової діяльності пропонується орієнтуватися й управлінським структурам. Якщо провести певну аналогію з  розвитком  загальноінформаційного процесу, такий підхід можна порівняти зі створенням пошукових систем, що є більш кваліфікованим рішенням  пошуку необхідної наукової інформації і визначення її значущості від прикладного любительства. У науці він дає можливість визначити  рівень статей, орієнтуючись на рівень видань, у яких вона здійснена, чи рівень наукової інформації в тезах, виходячи з рівня конференції.

Орієнтиром наукової значущості публікації також може бути розміщення її в наукометричних базах даних, що акумулюють статті журнального рівня подачі матеріалу, наприклад  Web of Science, Scopus чи  Google Scholar тощо. Однак і при орієнтації на цей критерій наукової ефективності стикаємося з певними проблемами. Так, Академія Google (Google Scholar) відображає всі статті й книги, розміщені в Інтернеті, і водночас не розрізняє їх за якістю наукової інформації. Web of Science спеціалізується на наукових статтях, однак, фіксує переважно англомовну наукову інформацію, не включаючи у свою наукометрію при цьому доповіді на конференціях і монографії. У Scopus ці види наукової інформації включаються, але очевидна перевага надається лише англомовним текстам.

Необхідно зазначити, що мовна тенденційність у підходах до міжнародної наукометрії є не єдиною проблемою при оцінці наукової об’єктивності цих орієнтирів рівня наукової діяльності. Продукована в наш час наукова інформація підпорядковується загальним характеристикам розвитку глобального інформаційного простору. І в цьому просторі  знаходять своє відображення наукові та всі інші інтереси провідних країн-глобалізаторів. Поза всяким сумнівом ці інтереси знаходять своє відображення і в специфічних тематичних та інших інтересах міжнародних видань, у політиці, здійснюваній при формуванні  наукометричних баз даних, у всіх інших міжнародних структурах, організованих для оцінки ефективності наукової інформації. Ця обставина також має бути врахована при застосуванні міжнародних інструментів для управління вітчизняною наукою. До цього варто додати, що прагнення до набуття серйозного наукового авторитету з допомогою цих інструментів обертається також  значною втратою часу, а це, у свою чергу, негативно позначається на процесі впровадження наукових результатів у практику.

Таким чином, підсумовуючи дискусію стосовно проблем управління  наукою в сучасних умовах, дослідники справедливо доходять висновку про те, що «лише професійна експертиза може дати всебічну об’єктивну оцінку наукових результатів і заслуг; наукометричні показники служать інструментом підтримки прийняття рішень експертами» [4]

Широка міжнародна дискусія стосовно методик оцінки ефективності сучасної наукової діяльності говорить як про актуальність цього питання в умовах розвитку інформаційного суспільства, так і про необхідність відмовитись від пошуку універсальної методики такої оцінки. Наявний уже досвід у цій справі говорить про корисність тих чи інших із пропонованих методик в одних випадках і невиправданість їх використання в інших. Так, скажімо, усе більш критикований серед спеціалістів індекс Хірша, слабо відгукуючись на критерії корисності науковців з точки зору використання їхнього потенціалу для розв’язання локальних науково-технічних проблем, що стоять перед конкретною країною, водночас може якісно проілюструвати «оборотистість», енергійність дослідника в пропаганді тих чи інших ідей.

В основу визначення ефективності наукової діяльності має ставитися конкретно визначена суспільно значуща мета і відповідно розроблятися критерії оцінювання. Важливим питанням при цьому є забезпечення здійснення професійної, кваліфікованої експертизи. Очевидно, з огляду на зростаюче значення виробництва наукової інформації для суспільного розвитку, така оціночна діяльність має здійснюватись колегіально, відображаючи в складі відповідних оціночних структур і інтереси замовника, здійснення ним аналізу якості впровадження в суспільну практику здобутих наукових результатів, і кваліфікованих у цій тематиці наукових експертів, і представників сфери управління науковою діяльністю. Прикладом подібної організації експертної діяльності може служити  Німецька наукова рада, що консультує федеральний уряд з питань наукових досліджень та вищої освіти. На підтвердження сказаному вище необхідно зазначити, що ця рада є однією з відомих міжнародних структур, що рекомендує орієнтацію на створення власних академічних систем оцінювання та ранжування результатів НДР на базі альтернативних веб-методик обчислювання й індивідуальних систем індексування наукових публікацій у відкритих системах глобальної мережі Google з відповідним доопрацюванням методики колективами визнаних учених відповідно до специфіки галузі.

У Королівській академії мистецтв та наук Нідерландів також функціонує спеціальний комітет для визначення якісних критеріїв у соціальних (медичних та екологічних) гуманітарних дослідженнях для розуміння перспективного планування цих досліджень [5].

За даними члена-кореспондента НАН України Л. Дубровіної [6], на сьогодні міжнародною науковою спільнотою вже напрацьовано значний досвід розробки методик оцінки ефективності наукової діяльності, що може бути використаний з відповідною адаптацією в інтересах ефективного розвитку вітчизняної науки. Так, заслуговує на увагу тенденція до відходу від поняття ефективності в гуманітарних дослідженнях у її економічному значенні й рекомендована заміна цього поняття  орієнтацією на «результат» і «вплив», «практичний вихід», без обмежень кількості обчислення при цьому обсягів наукових праць. Важливим при цьому є також те, що науково-популярні роботи оцінюються і враховуються як впровадження в духовну сферу, у суспільний обіг нових знань [7]. Ця позиція для нашої дійсності є особливо істотною, зважаючи на серйозні недоліки в цьому напрямі діяльності в інформаційному просторі України.

Л. Дубровіна звертає увагу також на те, що Американське товариство клітинної біології (AmericanSocietyforCellBiology) пропонує комплексну  оцінку якості наукових статей здійснювати, насамперед, на базі аналізу тексту обґрунтування та інших документів, вивчення наукового змісту, викладеного заявником на папері і лише як допоміжний матеріал  звертатися до метрик журналу, у якому вони публікувались. При цьому пропонується для оцінки значення розробок розглянути як усі результати досліджень (у тому числі бази даних і програмне забезпечення), що мають додаватися до аналізу публікації, так і широкий спектр заходів впливу, включаючи його якісні показники, зокрема вплив на політику й суспільну практику [8].

У згаданому вище спеціальному комітеті Королівської академії мистецтв та наук Нідерландів розкритиковано ігнорування, при використанні діючих методик, значної кількості наукової та науково-популярної продукції, що залишається за межами аналізу в індексах цитування, критикується  ігнорування фактів публікації наукових результатів у електронних мережах та глобальній мережі Інтернет, що оприлюднює результати та показує комунікаційні можливості розвитку науки, її затребуваність суспільством. Варто у зв’язку з цим зазначити, що порушення питання про наукове значення інтернет-ресурсів є дуже своєчасним, може навіть дещо запізнілим  на нинішньому етапі розвитку інформаційного суспільства і потребує лише розвитку відповідних достовірних методик. Нинішній рівень розвитку електронних інформаційних технологій уже сьогодні може забезпечувати таку достовірність.

Вивчаючи досвід удосконалення оцінки ефективності наукових досліджень у США,  Л. Дубровіна справедливо звернула увагу на досвід, що може бути особливо актуальним для розвитку інноваційної діяльності в Україні. У цьому випадку мова йде про застосування метричної системи  Star metrics вимірювання ефективності інноваційних досліджень, конкурентоспроможності і науки США, що розробляється з кінця 2012 р.

Дослідження, розпочате групою вчених з Мічиганського, Чикагcького університетів і Університету Огайо, дало можливість проаналізувати ефективність проектів федеральних наукових агентств і дослідних інститутів з метою оцінки результатів інвестування в громадські сектори економіки. Головними завданнями проекту було встановлення єдиних правил обчислення впливу федеральних наукових досліджень на зростання наукового знання, соціальні результати, якість робочої сили та економічне зростання, оцінка результатів наукових досліджень у галузі інновацій, конкурентоспроможності та науки, відстеження впливу федеральних науково-дослідних грантів і контрактів безпосередньо на результативність проведених досліджень [9].

Наведені приклади говорять про фактичне посилення тенденції визначення цільових критеріїв, пов’язаних із задоволенням конкретних  інтересів інноваційного розвитку, при визначенні ефективності наукової діяльності, про відмову від практики перекладення відповідальності за цей процес на редакції міжнародних рейтингових видань. Вони говорять також про зростаюче значення, яке надається сьогодні в наукових, управлінських колах різних країн світу, уточнення критеріїв оцінки наукової діяльності в умовах інформатизації та глобальних конкурентних викликів у всіх сферах суспільної діяльності. Якість наукового виробництва стала критерієм успішності в сучасному світі. І досвід удосконалення відповідних параметрів наукової діяльності, вироблення дієвих критеріїв ефективності в науці сьогодні заслуговує на особливу увагу. Узагальнення цього досвіду та вироблення сучасних, ефективних критеріїв оцінки дослідницької роботи в Україні має також стати тим важелем, з допомогою якого можна буде здійснити необхідну активацію в науковій сфері.

З точки зору національних інтересів у сфері виробництва наукової інформації критерії ефективності нової наукової інформації мають удосконалюватися з урахуванням:

– ступеня  відповідності наукових здобутків тактичним і стратегічним запитам національного розвитку, пов’язаного з зовнішніми та внутрішньосуспільними викликами, необхідністю внутрішньої трансформації та адекватної дії для успішного реагування на них;

– оперативності одержання потрібних для національного розвитку наукових  результатів, їх актуальністю;

– доступного для національної економіки рівня затратності наукових досліджень і співвідношення цієї затратності з економічною ефективністю здобутих результатів.

До цих же критеріїв належить також раніше мало враховувана трансформаційна  особливість еволюції самого наукового процесу, пов’язана із:

– співвідношенням нового й традиційного в науковому процесі;

– використанням перевірених практикою наукових здобутків як критеріїв достовірності нових наукових результатів;

– забезпеченням підтвердження наукового прогресу в погодженні нових напрямів наукового пошуку з виробленою всіма попередніми поколіннями логікою пізнавальної діяльності нашого суспільства.

Визначивши оптимально можливі в умовах вітчизняних реалій критерії сучасного розвитку української науки, на базі опори на здобутки вітчизняного наукового потенціалу, ми ще маємо можливість на рівноправних засадах узяти участь у міжнародному розподілі праці у сфері наукового суспільно значущого інфотворення. При збільшенні уваги до потреб вітчизняної науки, при формуванні кваліфікованого суспільного запиту на вітчизняні наукові дослідження, при унормуванні дуже важливого питання ефективного впровадження наукового доробку в практику суспільного життя українська наука може бути не лише рентабельною для державного бюджету, але й стати вагомим джерелом його наповнення, важливою підоймою національного розвитку на етапі глобальних перетворень.

 

V. Goroviy

V. I. Vernadsky National Library of Ukraine

The article deals with the problem of finding modern criteria for determining the efficiency of domestic scientific research that takes in the account interests of national development in the growing challenges of globalization.

Keywords: research, performance criteria, scientometrics, citation index, Hirsch index, socially significant creation of information, national interest.

 


[1]  Новиков Д. А.Губко М. В. Наукометрия и экспертиза в управлении наукой: предисловие  // Управление большими системами: сб. тр. Спец. вып. 44. – М.: ИПУ РАН, 2013. – С. 13.

[2] Hirsch J.E. An index to quantify an individual’s scientific research output // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. – 2005. – Vol. 102, N 46. – P. 16569–16572.

[3] Орлов А. И. Методологические ошибки ведут к неправильным управленческим решениям// Управление большими системами. Вып. 27. – М.: ИПУ РАН, 2009. – С. 59–65.

[4] Управление большими системами.– С. 12.

[5]  RoyalNetherlandsAcademy of Arts and Sciences: Quality indicators for research in the humanities - Interim report by the Committee on Quality Indicators in the Humanities, May 2011). – http://www.researchtrends.com/issue-32-march-2013/evaluating-the-humanities-vitalizing-the-forgotten-sciences/.

[6] Дубровіна Л. А. Матеріали щодо тенденцій світової науки в галузі оцінювання ефективності діяльності наукових інститутів, підрозділів, окремих учених і дискусії в гуманітарній науці. Аналітична доповідь. – К., 2014. – 16 с.

[7]  Див. аналітичний огляд праць та концептуальні погляди зарубіжних учених: Kenyon T. Defining and Measuring Research Impact in the Humanities, Social Sciences and Creative Arts in the Digital Age/ Knowl. Org. 41(2014) No. 3, P. 249–257. Tim Kenyon is Associate Dean of Arts (Research) and a professor in the Department of Philosophy at the University of Waterloo, Waterloo, ONN2L 3G1, Canada.

[8] Декларація від 16 грудня 2012 р. Американського товариства клітинної біології. – http://www.ascb.org/dora-old/files/SFDeclarationFINAL.pdf.

[9] Див., н. п.: Science and Technology in America’s Reinvestment – Measuring the Effects of Research on Innovation, Competitiveness and Science. Weinberg B. A. et al. Science Funding and Short-Term Economic Activity // Science. – 2014. – Т. 344. – № 6179. – С. 41–43; RosenR. et al. STAR METRICS: Measuring the Effect of Research on Innovation, Competitiveness and Science //10442/14080. – 2014. – С. 00: 13: 33; Sarli C. C., Carpenter C. R. An overview of measuring academic productivity and changing definitions of scientific impact // Missouri Medicine. – 2014. – Т. 111. – № 5.