Останнім часом в Україні прийнято низку законодавчих актів, спрямованих на забезпечення прав дітей. Зокрема, парламент доповнив КПК України нормами щодо захисту прав та законних інтересів дитини у разі затримання або тримання під вартою її батьків або інших законних представників. Необхідність внесення змін пояснюється тим, що положення законодавства у сфері охорони дитинства не узгоджуються з нормами кримінального процесуального законодавства, якими у своїй діяльності керуються представники правоохоронних органів та суд. Автор також аналізує ситуацію з усиновленням примусово депортованих українських дітей у РФ.
У статті розглядаються моделі відновного правосуддя, які успішно розвиваються в кримінальному процесі багатьох розвинених країн світу. Європейське та американське законодавство все більшою мірою втілюють цю концепцію щодо правосуддя у справах неповнолітніх та щодо осіб, які вперше вчинили злочини невеликої або середньої тяжкості. Автор детально розглядає медіацію (позасудова процедура з вирішення спору) як найбільш розвинену модель відновного правосуддя. В Україні застосування процедури медіації є досить новим явищем. На цей час застосування такої процедури визначено на законодавчому рівні, проте для подальшого розвитку такого інституту в Україні актуальним є врахування практики таких країн, як Німеччина, Австрія, де процедура медіації досить розповсюджена.
Наприкінці 2022 р. набули чинності два закони України щодо боротьби з мобінгом. У статті проаналізовано особливості протидії мобінгу (цькуванню) у різних країнах світу, наголошено, що введення в Україні на законодавчому рівні захисту учасників трудових відносин від різних форм мобінгу спрямоване на захист прав людини, її честі та гідності. Цей законодавчий крок наближає норми українського законодавства до європейських стандартів і є необхідним для належного виконання ряду міжнародних зобов’язань та у зв’язку з імплементацією Угоди про асоціацію з ЄС.
Проаналізовано експертну та громадську думку щодо Закону України № 2391-IX «Про державну реєстрацію геномної інформації людини». На думку авторів Закону, створення єдиного реєстру ДНК-даних прискорить розслідування тяжких злочинів, а також допоможе правоохоронним органам оперативно встановлювати особу правопорушника. Експертна спільнота натомість аналізує не лише сфери застосування цього нововведення, а і ті ризики, що виникають в контексті права людини на приватність.