І. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

 Перспективи розвитку сімейних фермерських господарств в Україні

 

У процесі ринкових перетворень в економіці України аграрний сектор поповнився значною кількістю агроформувань різних типів господарювання. Серед них вагоме місце сьогодні посідають аграрні господарства сімейного типу, найпростішою формою яких є особисті селянські господарства (ОСГ).

У сучасних умовах ОСГ є структурним елементом агропромислового комплексу України і відіграють важливу роль у виробництві сільськогосподарської продукції. Вони залишаються стабілізуючою ланкою господарювання, яка компенсує зниження обсягів виробництва продукції сільського господарства на окремих аграрних підприємствах, забезпечує продовольчі потреби населення і формує грошові доходи селян. Нині ОСГ виробляють 46 % валової продукції сільського господарства (за результатами
2013 р.), обробляють близько 15 % усіх сільськогосподарських угідь, у них зайнято близько 40 % сільського населення. За даними статистичної звітності «Сільське господарство України», у 2013 р. особисті селянські господарства виробили понад 90 % вирощеної у країні картоплі, 86 % овочів, майже 80 % молока, більше 75 % яловичини і близько 60 % свинини.

Відносини, пов’язані з веденням таких господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про особисте селянське господарство» та іншими нормативно-правовими актами.

Профільний закон визначає особисте селянське господарство як господарську діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків і надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Проте ця форма сімейних аграрних господарств не є перспективною в майбутньому, оскільки носить переважно натуральний характер виробництва. До основних її недоліків можна віднести також переважання важкої ручної праці й невеликі земельні наділи цих господарств.

Крім того, особисті селянські господарства не є повноправними учасниками аграрного ринку. Вони є фізичними особами. Це зумовлює проблеми з податком на додану вартість, з податком на доходи фізичних осіб, не будучи повноправними учасниками аграрного ринку, не маючи статусу виробника сільськогосподарської продукції, вони мають складніше й більше податкове навантаження та залишаються без соціального захисту. Також особисті селянські господарства мають проблеми з виходом на ринок, оскільки немає можливості укладати з ними повноцінні договори.

У Європі на сьогодні важко знайти виробників сільськогосподарської продукції, які не мають юридичного статусу, не є юридичними особами і дії яких чітко не регламентовані на законодавчому рівні.

Світовий досвід показує, що основу аграрного сектору країн з розвинутою ринковою економікою становлять сімейні ферми. Фермерське господарство – це ринково орієнтована підприємницька структура, яка має досить великі земельні наділи для виготовлення товарної сільськогосподарської продукції, може займатися її переробленням і реалізацією. Результати дослідження, проведеного в 93 країнах світу, говорять про те, що з понад 570 млн ферм більше 500 млн належать саме сім’ям. На сімейні ферми припадає не менше 56 % виробленої сільгосппродукції. Такі господарства обробляють значну частку сільгоспземель у світі: 83 % – у Північній і Центральній Америці, 68 % – у Європі, 85 % – в Азії, 62 % – в Африці. І тільки у Південній Америці ця частка становить 18 %.

За інформацією Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), у Бразилії сімейні фермерські господарства обробляють менше ніж 25 % усіх сільськогосподарських земель, але до того ж виробляють близько 40 % основних сільгоспкультур. У США сімейні фермерські господарства обробляють 78 % сільгоспугідь країни, виробляючи 84 % усієї сільгосппродукції на суму 230 млрд дол. Крім того, саме у фермерських господарствах зосереджено найбільшу кількість робочих місць в аграрному секторі. «Триває пошук стійких систем ведення сільського господарства, які можуть задовольнити світові потреби в продовольстві у майбутньому. І ніщо не стоїть так близько до парадигми сталого виробництва продовольства, як сімейні фермерські господарства», – підкреслив генеральний директор FAO Ж. Граціану да Сілва на конференції FAO ООН по Європі та Центральній Азії, яка відбувалася в Бухаресті (Румунія) 1–4 квітня 2014 р.

З урахуванням цього, керівництво ООН і FAO звернулося до урядів усіх країн з проханням підвищити підтримку таким господарствам.

З метою підкреслення важливої ролі малого бізнесу на селі, зокрема сімейних фермерських господарств у розв’язанні продовольчої проблеми й забезпеченні сталого розвитку територіальних громад, ООН проголосила 2014 р. роком сімейних фермерських господарств, повідомила керівник програм «Місцевий розвиток та безпечне середовище для людського розвитку» ПРООН О. Ремига.

Для України це питання теж дуже важливе, адже стосується величезної категорії виробників сільськогосподарської продукції. Ідеться про 4 млн господарств (за іншими оцінками – 4,5 млн), які позиціонуються як особисті селянські. Це, як кажуть закордонні експерти, справжній «український феномен».

Нині в Україні процес створення сімейних ферм поступово набирає обертів, у багатьох випадках завдяки експертній і технічній допомозі представництв держав-лідерів у цій галузі: Франції, Канади, США.

Якщо ми прагнемо розвивати й модернізувати сільськогосподарське виробництво, запроваджувати стандарти ЄС, то всі виробники сільськогосподарської продукції повинні мати єдине законодавче поле для організації своєї діяльності і працювати в рівних податкових умовах, вважають вітчизняні експерти та фахівці в сільському господарстві.

Отже, особисті селянські господарства мають поступово змінювати статус фізичних осіб і реєструватися як юридичні особи. Де-факто більшість із них і сьогодні вже є сімейними фермерськими господарствами. Працюють на двох, а інколи й більше гектарах землі (коли відбувається приєднання паїв), мають із десяток корів, пораються всією родиною. Але де-юре вони залишаються особистими селянськими господарствами, отже, користуються іншою системою оподаткування, мають організаційні та фінансові проблеми при збуті продукції переробним та іншим підприємствам, які є юридичними особами.

Трансформація ОСГ має бути добровільною і здійснюватися через стимулюючий вплив засобів державної підтримки як прямої, так і непрямої. Такими механізмами можуть бути, зокрема, унормування засад функціонування сімейних фермерських господарств; розробка пільгової системи страхування, що вирішить не тільки проблему належного пенсійного забезпечення, а й забезпечить соціальний захист у випадку тимчасової непрацездатності; формування готовності і здатності селян до самостійного господарювання шляхом підготовки кваліфікованих кадрів для сільського господарства, здатних здійснювати виробництво на сімейних засадах.

Держава не може залишатися осторонь цієї багатомільйонної категорії виробників і має забезпечити підняття їхнього правового, податкового, соціального статусу на рівень, не нижчий за інші категорії сільськогосподарських товаровиробників.

Навесні 2014 р. у Міністерстві аграрної політики та продовольства пообіцяли направити всі зусилля на підтримку малих і середніх форм агровиробництва. «Ми посилимо стратегічні й тактичні кроки щодо створення рамкових умов для їх швидкої інтеграції в організований ринок та пришвидшеного розвитку. Навіть більш високими темпами, ніж це сьогодні демонструє великотоварне виробництво. Малі, зокрема сімейні, господарства повинні отримувати підтримку та сприяння з боку держави та суспільства», – заявив міністр аграрної політики та продовольства І. Швайка.

Мінагрополітики підготувало зміни до Закону України «Про фермерські господарства», якими легалізує невеликі фермерські господарства сімейного типу. Відповідно до запропонованих змін до Закону України «Про фермерські господарства», сімейне фермерське господарство може створюватися і вестися виключно членами сім’ї, які спільно проживають на землі, на якій і ведуть господарство. При цьому сімейне фермерське господарство має право залучати найманих робітників виключно для виконання сезонних і специфічних робіт. Після реєстрації сімейні фермери отримують право продавати свою продукцію і на продовольчих ринках, і великим агрохолдингам. Це особливо важливо з огляду на підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Адже для того щоб українська агрокомпанія мала право постачати свою продукцію на ринки Євросоюзу, поставка сировини (а нині практично всю сировину великі агрохолдинги закуповують у селянських господарствах) повинна бути сертифікована і перебувати у правовому полі.

«Мінагрополітики України розпочало роботу над вдосконаленням законодавства щодо створення умов перетворення особистих господарств у фермерські з набуттям статусу “юридичної особи – виробника сільськогосподарської продукції”. Цей закон повинен забезпечити одноосібникам повноцінну участь в аграрному ринку і стимулюватиме створення на основі малих господарств життєздатної системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації», – сказав директор департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Мінагрополітики С. Кадигроб. На думку голови департаменту, новий закон сприятиме посиленню соціального та економічного захисту членів сімейних фермерських господарств і підвищенню їхніх доходів. Одночасно також полегшить селянським господарствам доступ до чинних програм бюджетної підтримки аграрного сектору.

Сьогодні назріла нагальна потреба в розробці інструментів щодо заохочення трансформації сімейних господарств у господарства товарного спрямування, як це практикується у країнах Центральної і Східної Європи.

Фахівці Мінагрополітики вважають, що розвиток усіх форм господарювання має бути збалансованим, а політика щодо них, відповідно, диференційованою. З цією метою наказом міністра аграрної політики та продовольства І. Швайки від 4 червня 2014 р. № 212 створена робоча група з питань розвитку малих форм господарювання на селі, до складу якої увійшли чиновники Міністерства й провідні фахівці аграрної науки.

Членами робочої групи розроблено проекти законів України «Про внесення змін до Закону України “Про фермерське господарство” (в частині щодо створення та діяльності сімейних фермерських господарств)» і «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств)», до яких було висловлено певні зауваження, а також запропоновано розробку альтернативних законопроектів, зокрема «Про аграрний устрій».

«Ми проаналізували європейське, канадське, російське, казахське законодавства. І скажу, що в цих країнах для реєстрації сімейних ферм зроблені істотні преференції. Ми пішли подібним шляхом. У законі “Про фермерське господарство” передбачаємо два можливі варіанти реєстрації.

Перший варіант – сімейне фермерське господарство, за бажання, може реєструватися на загальних підставах, як і будь-яке фермерське господарство. Це – у формі приватного підприємства із створенням юридичної особи… Також передбачається, що сімейне фермерське господарство може реєструватися за заявочним принципом. Подали документи і працюйте собі на здоров’я. Звісно, якщо до документів немає жодних претензій з боку реєстраторів», – наголосив керівник напряму «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» М. Гриценко.

У рамках новоствореної робочої групи 22 липня та 2 вересня 2014 р. відбулися зустрічі експертів, науковців і фермерів. Під час засідань експерти обговорили питання правового врегулювання трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства і шляхи спрощення умов господарювання на селі. «Малі виробники сільськогосподарської продукції повинні модернізуватися відповідно до вимог ЄС і мають стати потужним сектором виробництва», – зазначив заступник міністра аграрної політики та продовольства України О. Сень.

За результатами зустрічей учасники підготували пропозиції змін і доповнень до Закону України «Про фермерське господарство», надали пропозиції щодо спрощення механізмів діяльності малих і середніх сільськогосподарських підприємств, особистих селянських і фермерських господарств, скороченню кількості контролюючих органів і показників, за якими звітують виробники.

З метою забезпечення додаткової підтримки українським сільським родинам, які виробляють до 80 % найбільш трудомісткої сільськогосподарської продукції, народний депутат України В. Мошенський (депутатська група «Суверенна європейська Україна») зареєстрував у Верховній Раді проект закону «Про додаткові заходи підвищення державної підтримки особистих селянських господарств та фізичних осіб-сільгоспвиробників» (реєстр. № 4441-а від 8 серпня 2014 р.).

Документ передбачає ряд конкретних напрямів підтримки дрібних аграріїв: забезпечення рівного доступу особистих селянських господарств і фізичних осіб-сільгоспвиробників до держпідтримки нарівні з великими сільгосппідприємствами та агрохолдингами, відшкодування таким аграріям до 50 % вартості реконструкції та будівництва тваринницьких комплексів і ферм, закупівлі техніки та обладнання для сільгоспвиробництва, надання їм допомоги за рахунок державних централізованих капіталовкладень і місцевих бюджетів на будівництво під’їзних доріг, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водосистем, будівництво житла та господарських споруд тощо.

Україна давно могла розширити можливості експорту м’яса яловичини, свинини й молочних продуктів у ЄС, але в результаті невідповідності української системи контролю безпеки харчових продуктів європейській ці плани були недосяжними для потенційних експортерів. Про це розповів заступник голови Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України В. Башинський. Тому, за його словами, уряд приступив до реформування безпеки продуктів харчування і впровадження європейських стандартів якості. Зокрема, Мінагрополітики спільно з Держветфітослужбою з метою першочергової адаптації законодавства до умов зони вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію Україна – ЄС розробив і представив на реєстрацію у Верховну Раду проекти законів «Про корми», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин», «Про побічні продукти тваринного походження, не призначених для споживання людиною», «Про державний контроль у сфері забезпечення безпеки, якості харчових продуктів, кормів, благополуччя тварин», «Про зменшення документів дозвільного характеру».

З метою гармонізації законодавства України із законодавством ЄС у сфері ідентифікації та реєстрації тварин і створення необхідних та достатніх умов щодо забезпечення населення країни безпечними для здоров’я харчовими продуктами тваринного походження та доступу української м’ясо-молочної продукції до європейського ринку, Президент України П. Порошенко 15 вересня 2014 р. підписав Закон України № 1648-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин». Цей Закон дасть змогу насамперед державі контролювати стан здоров’я сільськогосподарських тварин і гарантувати споживачам якість м’ясо-молочної продукції. Вартість робіт і послуг з ідентифікації та реєстрації тварин, що утримуються й розводяться населенням, компенсуватиметься за рахунок державного бюджету. Також передбачена можливість компенсації такої вартості третіми особами.

Активну й безпосередню участь у розробці сприятливого правового середовища для діяльності ферм сімейного типу беруть науковці, зарубіжні та українські експерти й аналітики, представники Міжнародного благодійного фонду «Добробут громад», проектів міжнародної технічної допомоги, що діють в Україні (Проект USAID «АгроІнвест»).

Актуальні проблеми розвитку сімейних ферм розглянули учасники круглого столу на тему: «Сімейні ферми: стан та перспективи розвитку», який відбувся в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» (ННЦ ІАЕ) 18 червня 2014 р. У заході взяли участь близько 60 учасників. Серед них, зокрема, представники Міністерства аграрної політики та продовольства України, науково-дослідних установ НААН, громадських організацій, наукові співробітники Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», інші зацікавлені особи.

Учасники заходу обговорили перспективи підтримки малого й середнього підприємництва в аграрному секторі економіки, розглянули особливості сімейних форм господарювання на селі, аспекти врегулювання діяльності малих сімейних ферм, інформаційно-консультаційне забезпечення їхнього розвитку. Вони також приділили увагу правовим аспектам урегулювання діяльності та вибору організаційно-правової форми малих сімейних ферм.

З основною доповіддю «Створення сімейних ферм – важливий напрям розвитку підприємництва» виступив завідувач відділу розвитку підприємництва і кооперації Інституту аграрної економіки, академік НААН М. Малік. На його думку, основою українських сільських громад повинні стати сімейна ферма і фермерське господарство як середовище для формування заможного середнього класу громадян. Науковець представив процедуру створення сімейної ферми як підприємницької структури та без створення юридичної особи, а також запропонував механізми державної підтримки створення сімейних ферм.

Свою точку зору на проблему висловили представники Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Щоб полегшити вихід фермерських господарств на ринок сільськогосподарської продукції, необхідне істотне скорочення дозвільної процедури, яка наразі передбачає отримання понад 50 ліцензій та інших документів. Про це у своїй доповіді «Стратегія розвитку аграрного сектору економіки: перспективи підтримки малого та середнього підприємництва» підкреслив директор Департаменту економічного розвитку та аграрного ринку В. Саблук.

За словами начальника відділу розвитку сільськогосподарської кооперації та підприємництва департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ міністерства С. Павленко, роль держави у трансформації особистих селянських господарств має полягати в розробці та запровадженні стимулюючих механізмів.

Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Р. Корінець у своєму виступі висвітлював правові аспекти врегулювання діяльності малих сімейних ферм. На думку доповідача, внесення змін у законодавство, що регулює діяльності сімейних ферм, сприятиме розвитку організованого сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення кількості офіційних суб’єктів аграрного ринку та урегулювання правил їхньої діяльності в цій сфері.

На необхідності створення дієздатної системи сільськогосподарського дорадництва як головного чинника посилення інформаційно-консультаційного забезпечення розвитку сімейних ферм в Україні наголосив у своєму виступі завідувач відділу проблем галузевого і територіального управління Інституту аграрної економіки, академік НААН М. Кропивко.

Подібні заходи відбуваються й на регіональному рівні. За ініціативи голови Дніпропетровської обласної ради Є. Удода 19–20 червня 2014 р. Дніпропетровська область приймала міжнародну конференцію «Підвищення доходів сільського населення шляхом розвитку малих сімейних ферм, об’єднаних в кооперативи. Економічна ефективність сімейних ферм – запорука розвитку аграрного сектору України». Організатором конференції виступив Міжнародний благодійний фонд «Добробут громад» (Heifer Ukraine) за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України, ДОО СОК «Господар», компанії «Данон Україна». У роботі форуму взяли участь представники центральних органів влади й місцевого самоврядування, дорадчих служб, міжнародні експерти, науковці, фахівці з Аджарії, Канади, Парагваю.

Учасники конференції обговорили актуальні питання розвитку малих сімейних ферм через правове забезпечення, сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, створення умов розвитку підприємництва на селі (трансформація дрібних власників ОСГ у сімейні ферми), обмінялися досвідом за участі практиків, науковців, зацікавлених структур з напрацюванням загальних рекомендацій у цих сферах. «Наша команда працює над тим, щоб дати можливість українським селянам розвиватися й відчувати впевненість у завтрашньому дні, шляхом розвитку методів ефективного фермерства. Сімейне фермерство це виробництво професійне, а не на рівні хобі як у нас в Україні, у переважної більшості власників особистих селянських господарств. В усіх розвинутих країнах і тих, що розвиваються, професійне сімейне фермерство є переважаючою та найбільш гнучкою й сталою формою господарювання у поєднанні з кооперацією. Розвиток реального сімейного фермерства в Україні – це можливість не тільки отримати стабільний прибуток, залучити всіх членів родини до спільної справи, полегшити ручну працю, це ще й можливість досягти найвищої якості продукції», – зазначив президент МБФ «Добробут громад» В. Терес.

МБФ «Добробут громад» є одним з ініціаторів розробки законодавчого підґрунтя для створення й діяльності ферм сімейного типу в Україні та всіляко опікується становленням нової для Української держави форми господарювання – ферм сімейного типу в рамках своїх проектів. Цей благодійний фонд є постійним активним членом робочих груп Міністерства аграрної політики та продовольства України з питань розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, ферм сімейного типу та інших питань, пов’язаних із соціально-економічним розвитком сільських територій.

«Ми сподіваємося, що наш досвід, як компанії, що перша в Україні системно та наполегливо підійшла до трансформації сектору особистих селянських господарств у сталу модель, яка буде конкурентною із великотоварними господарствами і дозволить людям жити краще, стане корисним для урядовців та інших учасників молочного ринку», – додав генеральний директор компанії «Данон Україна» М. Войтина.

Представники МБФ «Добробут громад» та компанії «Данон Україна» 19 травня 2014 р. взяли участь у круглому столі з питань внесення змін і доповнень до Закону України «Про фермерське господарство» в частині законодавчого врегулювання процесу трансформації особистих селянських господарств у сімейні фермерські господарства.

У роботі круглого столу також взяли участь заступник міністра аграрної політики та продовольства України О. Сень, фахівці Проекту USAID «АгроІнвест», Міністерства аграрної політики та продовольства України, представники фермерських господарств, професійних організацій, науковці.

Протягом заходу було обговорено пропозиції щодо надання можливості працювати сімейним фермерським господарствам у формі приватних підприємств, у формі вже існуючих фермерських господарств (при цьому виписавши законодавчо їхні особливості) та у формі договору про спільну діяльність з головою господарства, який буде приватним підприємцем. Обговорено преференції для цих форм господарювання – надання сімейним фермерським господарствам особливого режиму оподаткування, визнання їх сільськогосподарськими товаровиробниками, надання їм державної підтримки на основі окремої державної програми тощо.

Після круглого столу було створено експертну групу, до складу якої увійшли експерти Проекту «АгроІнвест», керівник Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб, юрист Міжнародної благодійної організації «Добробут громад», представники Міністерства аграрної політики та продовольства, зокрема департаменту науково-технічного забезпечення та розвитку сільських територій.

Широкомасштабну інформаційну кампанію на підтримку земельної реформи в Україні в рамках діяльності Проекту USAID «АгроІнвест» проводить Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань, створений при Українському освітньому центрі реформ (УОЦР). На щомісячних засіданнях клубу, участь у яких беруть провідні вітчизняні й закордонні експерти, обговорюються найактуальніші проблеми розвитку сільських територій в Україні. На засіданні 14 жовтня 2014 р. «Як забезпечити розвиток сімейного фермерства?» обговорювалися такі питання: чим сімейні ферми принципово відрізнятимуться від наявних фермерських господарств; на базі яких господарств переважно будуть створюватися сімейні ферми; за якою процедурою реєструватимуться сімейні ферми; який механізм оподаткування застосовуватиметься до сімейних ферм; чи матимуть сімейні ферми державну допомогу і в якому вигляді вона їм надаватиметься; скільки в Україні може бути створено ферм сімейного типу; як поява сімейних ферм може вплинути на ситуацію в аграрній економіці країни та на розвиток сільських територій.

Для вдосконалення правового регулювання діяльності фермерських господарств в Українській державі необхідним є аналіз розвитку фермерства в інших країнах і врахування позитивного досвіду законодавчого забезпечення фермерських відносин.

У країнах Європейського Союзу сімейна форма ведення сільського господарства має особливе значення. Саме в таких господарствах працюють професійні виробники сільськогосподарської продукції. Так, у Законі Франції «Про орієнтацію сільського господарства» від 04.07.1980 р. сформульовані основні напрями аграрної політики держави; особливо наголошується на стимулюванні розвитку сімейних господарств, які вважаються основою сільськогосподарського виробництва в країні.

Аграрний сектор економіки США історично асоціюється зі становленням і функціонуванням у ньому фермерського укладу. Успіхам сільського господарства США значною мірою сприяє те, що фермера вважають опорою суспільства. Аграрне законодавство дає фермерові-власнику широкий діапазон державного захисту його прав і одночасно повну свободу дій.

Доцільно скористатися досвідом зарубіжних країн щодо застосування економічних важелів державної підтримки аграрного виробництва. Практика довела, що найбільш дієвими напрямами державної підтримки сільгоспвиробників у провідних країнах світу є вдосконалення механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, надання державних субсидій фермерам, використання пільгового кредитування й пільгового оподаткування сільгоспвиробників, розробка й виконання національних і галузевих програм розвитку сільського господарства, виважена зовнішньоторговельна політика.

Наприклад, у США застосовують специфічні методи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. Тут використовуються так звані «ціни підтримки», які поділяються на два види: цільові ціни й закладні ціни. Цільові ціни розглядають як ціни гарантовані. Вони мають відшкодовувати фермерам на середньому рівні витрати самофінансування й давати можливість отримати середній прибуток і розрахункову ренту. Якщо ринкові ціни не забезпечать сільгоспвиробникам цих параметрів функціонування виробництва, то вони матимуть відповідну компенсацію від держави. Закладні ціни використовуються в разі здачі фермерами своєї продукції в заставу товарно-кредитній корпорації. Якщо ринкові ціни будуть вищі за закладні, фермери можуть викупити свою продукцію за закладними цінами й компенсувати при цьому витрати на зберігання продукції. Таким чином держава гарантує сільгоспвиробникам збут продукції і певний рівень доходу від її виробництва.

Усталеною формою фінансової підтримки виробників сільськогосподарської продукції в розвинутих країнах світу є державне субсидування. Так, у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (34 країни світу) державні субсидії становлять 34 % від загального доходу фермерів. Рівень державних субсидій у відсотках до вартості виробленої сільськогосподарської продукції в останні роки становив: у Швейцарії – 73 %, Норвегії – 70 %, Японії – 63 %, країнах ЄС – 45 % (для порівняння: в Україні цей показник становить 4,3 %).

Слід зазначити, що державні субсидії сільгоспвиробникам у цих країнах, як правило, надаються не з метою нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а заради підтримки доходів фермерів на відповідному рівні, розвитку інфраструктури, дотримання екологічних вимог, збереження родючості ґрунтів тощо. У країнах ЄС до 25 % субсидій можуть бути спрямовані на впровадження новітніх технологій, гарантування безпечності продуктів харчування, соціальний розвиток сільських територій. У США державні кошти теж активно використовуються на наукові дослідження у сфері аграрного виробництва.

У провідних країнах світу держава активно підтримує кредитні установи, які надають кредити сільгоспвиробникам, і співпрацює з ними. Форми кредитування дуже різноманітні й надання кредитів здійснюється диференційованими фінансовими установами.

Наприклад, у Німеччині функціонують Сільськогосподарський рентний банк, Німецький посилковий та іпотечний банк, Союз німецьких народних банків, створений сільськогосподарськими підприємцями, розгалужена мережа ощадних кас, приватні іпотечні банки. Діяльність цих кредитних установ контролює держава. Так, статут Сільськогосподарського рентного банку ухвалюється урядом. Цей банк пропонує пільгові кредити фермерам, що беруть участь у виконанні спеціальних програм: «Молоді фермери», «Сільське господарство», «Оновлення села» тощо.

У Франції провідним банком, що надає кредити сільськогосподарським виробникам, є «Креді Агріколь». Пільгові кредити банк надає, використовуючи принцип боніфікації – відшкодування державою різниці між договірною процентною ставкою і пільговою процентною ставкою для фермерів.

У більшості країн Заходу переважає прогресивна система оподаткування, за якої основна маса фермерів належить до пільгової категорії платників. Тому частка податків, які сплачують фермери, у загальному обсязі їхніх витрат незначна (у межах від 2,5 до 6 %).

Таким чином, розвинуті держави використовують різні заходи державної підтримки галузі. Тому необхідно врахувати досвід цих держав і визначити оптимальні програми для ефективного розвитку фермерства в Україні.

З цією метою директор департаменту науково-освітнього забезпечення АПВ та розвитку сільських територій Міністерства аграрної політики та продовольства України С. Кадигроб узяв участь у форумі FАО з нагоди Міжнародного року сімейних фермерських господарств-2014 у Німеччині. У роботі заходу під назвою «Сільськогосподарські сімейні підприємства в усьому світі – бачення, виклики та перспективи» були залучені представники виконавчої влади, експерти та фермери з Італії, Аргентини, Бразилії, В’єтнаму, Ефіопії, Кенії, Замбії, Уганди і власне з ФРН.

На форумі обговорювалися питання ролі сімейних фермерських господарств у подоланні голоду і злиднів у світі. У рамках обміну досвідом на конкретних прикладах було представлено українську державну політику в галузі підтримки розвитку сімейних фермерських господарств.

Досягнуто попередніх домовленостей про залучення можливостей ЄС, зокрема Німеччини, до вирішення питань підтримки сімейних фермерських господарств, імплементації національного законодавства в рамках підписаної і ратифікованої Угоди між Україною та ЄС, здійснення твінінгових програм для малого й середнього підприємництва України.

Безумовно, досвід розвитку правового регулювання фермерства в зарубіжних країнах заслуговує на увагу в процесі перспективного розвитку фермерських відносин в Україні. Україна нині перебуває у складній політичній і соціально-економічній ситуації. Продовольча безпека країни викликає серйозні побоювання з боку експертів і аналітиків. Проблеми з паливно-енергетичною системою і нестабільність внутрішніх ринків неминуче ведуть до продовольчих проблем усередині країни. Проте Україна, як аграрна країна, має істотні ресурси для виробництва і продажу на європейських і азіатських ринках продуктів харчування, що забезпечує позитивні прогнози на майбутнє.

За умови відродження фермерських господарств українці можуть не тільки підвищити свою продовольчу безпеку, а й стати найбільшими постачальниками своєї продукції на зарубіжні ринки, оскільки ця продукція має високий експортний потенціал.

Уряд повинен створювати сприятливі умови для їхньої діяльності, а сам фермер зобов’язаний дотримуватися принципу отримання прибутку при збереженні й нарощуванні родючості ґрунтів, високої продуктивності земельних ресурсів, охорони земель від антропогенних і природних явищ.

Законодавчі зміни посилять соціальний та економічний захист членів сімейних фермерських господарств, підвищать готовність і здатність селян (особливо молодого й середнього поколінь) до самостійного господарювання на сімейних засадах, створять на основі сімейних фермерських господарств більш життєздатні системи сільськогосподарської обслуговуючої кооперації та сприятимуть підвищенню доходів сільських жителів-виробників за рахунок формування сприятливої ціни на власно вироблену продукцію. Крім того, це сприятиме доступності селянських господарств до чинних програм бюджетної підтримки аграрного сектору і спонукатиме до запровадження спеціально призначених для них нових програм.

Оцінюючи розвиток сучасних селянських (фермерських) господарств можна зробити висновок, що в майбутньому вони зможуть стати вагомим чинником сільськогосподарського виробництва в Україні (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GG34668A.html; http://uaan.gov.ua/news/pro-kruglyy-stil-simeyni-fermy-stan-ta-perspektyvy-rozvytku; http://zsu.org.ua/publikatsii-smi/10080-fermerstvo-v-ukrajini-mozhe-peretvoritisya-na-simejnij-biznes; http://astpso.sumy.ua/1048; http://www.agroinvest.org.ua/ukr/?nid=news%7C3280&ntype=agsector; http://www.agroinvest.org.ua/ukr/?nid=news%7C2715&ntype=project; http://kontrakty.ua/article/79523; http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2014/09/08/333761; http://latifundist.com/novosti/23136-lichnye-hozyajstva-dolzhny-stat-polnotsennymi-uchastnikami-rynka--minagroprod; http://minagro.gov.ua/uk/node/14435; http://www.ukrmolprom.kiev.ua/ua/novini/novini/396-novyizakon; http://latifundist.com/novosti/22402-melkie-proizvoditeli-ne-smogut-dojti-v-es--mnenie; http://www.krozero.org.ua; http://www.iae.kiev.ua/presscentre/archnews/835-2014-06-24-13-30-46.html; http://coopfarm.org.ua/news/mizhnarodna-konferenciya-pidvishchennya-dohodiv-silskogo-naselennya-shlyahom-rozvitku-malih-1; http://zorya.org.ua/p/55682?lang=uk; http://www.heifer.org.ua/uk/golovna-stornka/338-obgovorennya-zmn-do-zakonu-ukrani-qpro-fermerske-gospodarstvo.html; http://www.pereveslo.org.ua/index.php/kirovogradsky-novyny/item/15802-yak-zabezpechyty-rozvytok-simeynoho-fermerstva-zasidannya-pres-klubu.html; http://www.rusnauka.com/8_DN_2011/Pravo/7_82437.doc.htm; http://minagro.gov.ua/uk/print/14546; http://agro-port.com/uk).