Т. Миськевич, бібліотекар І категорії НЮБ НБУВ

Закон України «Про санкції». Проблематика механізмів його впровадження

 

Санкції краще, ніж нічого: вони більш відчутні, 

ніж просто лайка в адресу посла, і менш криваві, 

ніж введення військ. 

Вони можуть приносити моральне задоволення. 

І іноді вони навіть працюють. 

 Із лондонського журналу Economist

 

Цьогоріч Україна постала перед найважчим викликом за всю свою незалежну історію, пов’язаним з агресією Росії проти України, що проявилася в анексії Криму, збройній підтримці воєнізованих угруповань і присутності російських військовослужбовців у зоні АТО. Неприйнятність агресії в сучасних міжнародних відносинах і небезпека руйнування засад світового устрою стали причинами не лише підтримки України світовим співтовариством, а і спробами вплинути на РФ через економічні й політичні санкції.

Перші санкції, введені рядом країн проти агресора, були застосовані після фактичного приєднання Криму до Росії. Міжнародна спільнота визнала проведення кримського референдуму та його результати нелегітимними, а подальше входження Автономної Республіки Крим у Російську Федерацію незаконним. Серед вжитих заходів – призупинення діалогу з метою вступу РФ до Організації економічного співробітництва і розвитку, а також припинення співпраці з НАТО. Євросоюз і США створили свої списки осіб, громадян Росії – політиків і бізнесменів, які ймовірно спонсорували розвиток конфліктної ситуації у Криму з подальшими обмеженнями щодо їхньої фінансової та бізнесової діяльності. У липні обмеження були розширені на учасників воєнізованих угруповань новостворених адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, а також на осіб, що брали учать у розпалюванні конфлікту на Донбасі.

У цілому, ряд міжнародних організацій, такі як Рада Європи, Європейська організація з безпеки аеронавігації, G8 («велика вісімка»), Група розробки фінансових заходів боротьби з відмивання грошей, Європейський банк реконструкції та розвитку, призупинили співпрацю із РФ. Такі країни, як США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Велика Британія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Норвегія, Ліхтенштейн, Ісландія, Франція, Польща, Латвія, Ізраїль, Албанія, Молдова, Болгарія та Чорногорія, вирішили підтримати Україну і ввести обмеження політичного та фінансово-економічного характеру.

Певний час Україна утримувалася від кроків, здатних обмежити можливості діалогу з російською стороною, проте в умовах посилення агресії РФ, розширення санкцій щодо неї з боку інших держав, посилення вимог української громадськості щодо приєднання до обмежувальних ініціатив міжнародної спільноти Верховна Рада ухвалила Закон України «Про санкції» (реєстр. № 1644-VII).

Оприлюднення документа в офіційному виданні «Голос України» спричинило в подальшому інформаційну хвилю, спрямовану на його дискредитацію, виходячи із процедурних порушень. З одного боку, частина депутатів висловлювала невдоволення спрощеною процедурою ухвалення законопроекту. З іншого – уже після його підписання в ряді ЗМІ наголошувалося на розриві в часі між ухваленням Закону та його підписанням, що не відповідає вимозі Конституції про підписання закону Президентом протягом 15 днів (ст. 94) і може послужити підставою для його заперечування в суді та скасування. При цьому зазначимо, що формально вимоги Конституції були дотримані: Закон було ухвалено 14 серпня, направлено спікером ВР на підпис Президенту 26 серпня й підписано Президентом 10 вересня.

Завдання Закону України  «Про санкції» полягає в захисті національних інтересів, суверенітету й територіальної цілісності, протидії тероризму, відновленні порушених прав українських громадян. Цей документ став безпрецедентним для українського законотворення. Його ухвала дала змогу Україні долучитися до санкцій, які було вжито ЄС, США та іншими країнами проти РФ.

Види санкцій, згідно з текстом Закону, розподілені на 25 позицій і передбачають, зокрема, можливості припинення дії торговельних угод, скасування економічних і фінансових зобов’язань, заборону на участь у приватизації і відмову в оренді державного майна іноземцям та юридичним особам, поміченим у підтримці дій, спрямованих проти України.

Відчутною для багатьох суб’єктів господарювання може стати заборона входу морських суден до територіальних вод або портів України й повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України. У разі потреби держава може частково або повністю припинити транзит ресурсів і перевезень по території України.

Також санкції торкнуться надання телекомунікаційних послуг, використання телекомунікаційних мереж загального користування й радіочастотного ресурсу України.

Значної уваги надано блоку обмежень, що стосується фінансової сфери. Особам, на яких поширюються санкції, може заборонятися інвестиційна діяльність, анулюватимуться дозволи й ліцензії на ввезення чи вивезення з України валютних цінностей, вводитимуться також обмеження на видачу готівки, аж до можливості блокування активів. Обмеженням підлягатимуть, за потреби, й операції з цінними паперами.

Водночас, попри обмеження в роботі зі сторони ЄС і США «Сбербанку», ВТБ, Газпромбанку, ВЕБ та Россільхозбанку, відомство НБУ не поспішає з рекомендаціями щодо введення мораторію на роботу російських банків в Україні. Зважувати наслідки застосування обмежень, підкреслюють експерти, змушує великий обсяг російського капіталу в банківській системі України. По суті, філії російських банків мають тільки російську назву і статутний фонд у Росії. За фактом це юридичні особи, які є легітимними в Україні, і податки вони сплачують Україні.

Показниками високого градуса напруження двосторонніх відносин стали положення Закону, що допускають припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх і спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами, відмова в наданні і скасування віз, інші види заборони в’їзду до України, скасування офіційних візитів, засідань і переговорів, позбавлення державних нагород України.

Зазначимо, що Закон України «Про санкції» був контраверсійним ще на етапі його обговорення. Як уже згадувалося, депутати-«регіонали» висловили занепокоєння спрощеною процедурою ухвалення законопроекту – без обговорення. Більш серйозними виглядають застереження експертів щодо можливості розширення застосування норм Закону. По-перше, Закон залишає відкритим перелік можливих санкцій: у документі зазначено, що в разі необхідності можуть бути введені «інші санкції, відповідні принципам їх застосування, встановленим цим Законом». При цьому Закон України «Про санкції» не містить принципів застосування санкцій, що несе в собі ризики безконтрольного застосування будь-яких обмежень. По-друге, у Законі не встановлено, хто і як контролює введення санкцій, відстежує ефективність їх застосування. Також не визначено відповідальності за невиконання санкцій і гарантії захисту прав і свобод резидентів на період введення санкцій. З огляду на це в самому механізмі Закону експерти вбачають можливості позасудових покарань за ті чи інші дії резидентів України, що гіпотетично надає владним структурам непередбачені законодавством повноваження і важелі впливу.

Крім того, беручи до уваги економічну ситуацію в Україні, фахівці вважають незайвим передбачити компенсаційні заходи для вітчизняних підприємств, які постраждають від обмежень у відносинах з Росією. Показово, що Держдума РФ уже прийняла законопроект про компенсації росіянам, які постраждали від неправомірних рішень іноземних судів. Згідно з документом, виплати проводитимуться із федерального бюджету.

Загалом світовий досвід із застосування санкцій показав, що більшість із них ефективні з погляду середньо- й довгострокової перспективи. Натомість збитки, що їх буде завдано українській економіці у випадку впровадження санкцій, можуть стати додатковим навантаженням в умовах і без того кризового стану, зумовленого військовою агресією, скороченням обсягів ВВП, втратами від скорочення транзиту газу, девальвацією гривні та інфляцією. На цьому, зокрема, наголошує екс-представник уряду України при Євразійській економічній комісії В. Суслов. З іншого боку, російська сторона висловлює застереження щодо спроб України відшкодувати збитки через застосування антиросійських санкцій, зокрема норми закону про зупинення виконання економічних і фінансових зобов’язань. У цьому контексті теоретично існує можливість відмови не тільки оплачувати борг, а й виконувати раніше прийняті на себе зобов’язання (борг України перед РФ за постачання газу згідно із заявленим позовом до Стокгольмського арбітражу становить 4,5 млрд дол.). Проте подібні перспективи, незважаючи на побоювання російської сторони, є малоймовірними. Реалістичним видається висновок політолога В. Фесенка про те, що санкції України проти Росії матимуть, більшою мірою, морально-політичний ефект, меншою мірою, економічний.

 Дійсно, ухвалення Закону продемонструвало готовність України протидіяти агресії, створюючи правову основу для попередження неправомірних дій з боку іноземних держав, включаючи судові перспективи позовів проти РФ, оскільки документ передбачає можливість підняття питання про відшкодування російською стороною завданих збитків. Водночас слід пам’ятати, що головною метою України є не введення великої кількості санкцій проти Росії, а досягнення миру й нормалізація відносин, на чому наголосив Президент України П. Порошенко (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел:http://forbes.ua/nation; http://blogs.ukrinform.gov.ua; http://tyzhden.ua/News; http://news.dtkt.ua/ua/state/laws-and-regulations; http://delo.ua/ukraine; http://rusrand.ru/actuals; http://ua.interfax.com.ua/news/political/220130.html; http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51915; http://www.pravda.com.ua/news; http://www.inopressa.ru; http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=352160; http://www.blackseanews.net/read/88155; http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/393340-v-ukraini-zaboronyly-15-rosiiskykh- telekanaliv).