О. Бусол, ст. наук. співроб. НЮБ НБУВ, канд. юрид. наук

Проблеми нормотворчості при розробці Закону України 
«Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей»

 

Вирішення громадянського конфлікту в будь-якій країні може супроводжуватися оголошенням амністії для протестувальників. В Україні вперше амністія для учасників протестів була застосована у грудні 2013 р., удруге – 31 січня 2014 р. екс-президентом України В. Януковичем. Амністія також була частиною домовленостей Президента України й опозиції від 21 лютого 2014 р., яку підписав в. о. Президента України О. Турчинов.

16 вересня Верховна Рада України 287 голосами прийняла Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей» від 16.09.2014 р. (реєстр. № 5082), який неофіційно називають законом про амністію. Закон передбачає звільнення від відповідальності «учасників збройних формувань», членів самопроголошених органів у Донецькій і Луганській областях, а також людей, які протидіяли проведенню антитерористичної операції. Сепаратисти звільняються від кримінальної відповідальності за умови, що вони протягом місяця з моменту набрання чинності цим Законом звільнили або не утримують заручників, добровільно здали зброю і вибухівку, не займають адміністративні та інші будівлі, не блокують органи державної влади та організації. Проти них, за Законом, будуть закриті всі кримінальні справи, скасовані адміністративні штрафи. Водночас дія Закону не поширюватиметься на тих, хто скоїв важкі злочини, причетний до падіння малайзійського літака чи перешкоджав розслідуванню цієї трагедії. Питання про застосування цього Закону вирішуватиме суд.

Утім Закон був підданий різкій критиці саме з боку українських правознавців.

По-перше, привертає увагу при прочитанні цього Закону те, що він передбачає колективну відповідальність. Натомість, як вірно зауважують учені із кримінального права Інституту держави і права ім. Корецького, кримінальне право зарубіжних країн уже давно не передбачає такого поняття, як колективна відповідальність, а оперує тільки поняттям індивідуальної відповідальності.

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права и кримінології Київського національного університету К. Задоя уточнює, що вимоги в Законі адресовані всім: усі будуть звільнені, якщо всі виконають певні умови. «Колективна відповідальність – архаїчне для сучасного кримінального права поняття», – справедливо стверджує учений.

Нагадаємо, що Закон України «Про амністію в 2014 році» встановлює, що Верховна Рада України має право прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія). На випадок індивідуальної амністії не поширюється ряд обмежень, притаманних «звичайній» амністії в частині того, до кого не може застосовуватися амністія, що може бути передбачено законом про амністію, тощо. Застосування нововведення – індивідуальної амністії, на думку вчених, фактично дає мзогу звільнити будь-яку особу без обмежень, бо процедура її застосування не визначена.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія – повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відділення АПУ в Донецькій області ще 15 травня 2014 р. провело круглий стіл з метою обговорення актуальних питань щодо правового регулювання і практичного застосування інституту амністії в Україні. Висновок, який було зроблено: «Громадська думка України неоднозначна з приводу амністії 2014 р., оскільки, з одного боку, держава виявляє гуманність до засуджених осіб і чинить правильно, звільняючи вразливі категорії населення, знижує навантаження на пенітенціарні установи, економить бюджетні кошти й покращує побутові умови інших засуджених, з іншого – амністія такої кількості засуджених може викликати сплеск рецидивної злочинності, особливо з урахуванням нестабільної ситуації у країні, підвищить навантаження на суди, прокуратуру тощо».

Юристи порівнюють проблеми із Законом України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей»із проблемами, які виникли з так званими законами про амністії, що приймалися взимку під час подій на Майдані, у яких було зазначено, що певні кримінальні провадження мають бути закриті, якщо прокуратура фіксує певні дії протестувальників (звільнення приміщень, будівель, вулиць тощо).

Відомий учений, доктор юридичних наук, професор Київського університету ім. Т. Шевченка М. Хавронюк вважає, що Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій натериторії Донецької та Луганської областей»практично неможливо виконати. За його словами, «не передбачений правовий механізм перевірки виконання зі сторони осіб, яких передбачаєтьтся звільнити від відповідальності або покарання, умов, прописаних в ст. 1 Закону. Згідно з цимЗаконом, якщо людина написала таку заяву, то ми його зобов’язані звільнити».

Дійсно, жодного підтвердження вини особи цей Закон не потребує, отже, будь-яка перевірка цієї особи не передбачена і кримінальне провадження не проводитиметься.

Крім того, прийнятий Закон суперечить Кримінальному кодексу України, а саме нормі загального характеру, викладеній у ст. 3 «Законодавство України про кримінальну відповідальність», яка встановлює: «Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом». «Таким чином, ми не можемозвільняти нівідкримінальноївідповідальності, нівідпокарання на підставах, передбаченихцимЗаконом, без внесення зміндо тілаКК», – упевнений М. Хавронюк.

На думку юристів, Закон не містить і механізмів для його застосування. «Створюється уява, що законодавець хоче створити величезну чергу людей, які стоять з написаними заявами про свою непричетність до злочинів, утриманню заручників тощо», каже М. Хавронюк.

Протене надто віриться в те, що особи, які вчиняли кримінальні злочини в Донецькій і Луганській областях, прийдуть із власного бажання до прокурора з повинною

УЗаконі також не передбачено жодних гарантій безпеки для такихосіб, що теж є великим мінусом цього Закону.

К. Задоя вважає, що Закон піддає сумніву системність положень кримінального права. Учений нагадав, що ст. 44 КК України визначає підстави й порядок звільнення від кримінальної відповідальності. «Однак цей Закон встановлює підстави для звільнення від відповідальності, які Кодексом не передбачені. І якщо попередня редакція Кодексу допускала підстави для цього, які передбачені законом про амністію або актом про помилування, то після внесення змін декілька років тому ці нормативні підстави було відмінено. Тому цей Закон, як і закони про так звану амністію, які прийняті в Верховній Раді України взимку під час Майдану, є кроком назад у кримінальному праві».

Зазначимо, що в Законі визначено перелік злочинів, вчинених у зоні АТО, за які не передбачено звільнення від відповідальності. Зокрема, ст. 113 (диверсія); ст. 115 (умисне вбивство); ч. 2 ст. 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого); ч. 2 ст. 147 (захоплення або утримання особи як заручника, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки); ст. 152 (зґвалтування); ст. 187 (розбій); ст. 201 (контрабанда); ст. 258 (теракт); ст. 297 (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого); ст. 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця) тощо. Під цей перелік підпадає близько 20 статей КК України.

Разом з тим у Законі в переліку злочинів, за які відповідальність зберігається, немає таких, як порушення правил ведення війни, екоциду, найманства тощо. Натомість ці склади злочинів закріплені в міжнародних угодах, стороною яких є Україна. У цих міжнародних документах закріплено, що держава має обов’язок розкривати ці злочини і призначати за них покарання або давати можливість іншим державам проводити розслідування і призначати покарання, якщо це у їхній компетенції. «Не згадуючи цих злочинів у переліку тих, за які відповідальність зберігається, ми порушуємо свої міжнародні зобов’язання і відмовляємося в однобічному порядку від застосування положень Кримінального кодексу України та міжнародних актів до цих осіб.Перш за все я маю на увазі найманців, що воювали на нашій території, і осіб без громадянства», – говорить правознавець.

Міжнародне право забороняє амністію або аналогічні заходи актів щодо дій, які були вчинені в контексті конфлікту та є злочинами відповідно до міжнародного права із прав людини або міжнародного гуманітарного права, які перешкоджають виявленню істини, остаточному судовому визначенню вини або невинності й повному відшкодуванню жертвам. Будь-хто обґрунтовано підозрюваний у скоєнні таких злочинів і їхні керівники, які знали чи повинні були знати про вчинення порушень і не вжили всіх відповідних заходів у межах своїх повноважень, мають бути притягнуті до судового розгляду, яке відповідає міжнародним стандартам.

Закон не дає змоги точно визначити осіб, на яких він поширюється. Також у Законі нічого не сказано про ознаку громадянства.

На думку віце-президента Європейського комітету проти тортур М. Гнатовського, цей Закон не розділяє загальнокримінальні злочини і злочини міжнародні. Як приклад, експерт вказує на те, що громадяни України, які взяли до рук зброю проти власної держави, несуть за це кримінальну відповідальність, відповідно, вони можуть бути амністовані у процесі загальнонаціонального примирення. «Але, якщо прийшов росіянин зі зброєю в руках, я не розумію, чому стосовно іноземців має застосовуватися цей Закон», – говорить експерт.

Виникає питання «Як буде проводитися амністія до іноземних найманців, які брали участь у бойових (терористичних) діях на території України?» Тож у Законі слід розділити злочини, передбачені Кримінальним кодексом України, і злочини, за які повинні нести відповідальність особи, згідно з міжнародним правом. «Закон не визначає, за що, чому, відносно громадян яких держав застосовуються його положення. Це – абсурд, таку амністію застосувати навіть неможливо», – наголошує М. Гнатовський.

Дія Закону не поширюється на осіб, які звинувачуються або вже засуджені по 15 статтям Кримінального кодексу. Наприклад, ст. 115 «Умисне вбивство», ч. 2 ст. 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження», ст. 348 «Посягання на життя працівника правоохоронних органів або військовослужбовця». На перший погляд, ці статті суперечать положенням Закону відносно амністії для тих, хто чинив опір армії. Проте, за словами українського правознавця, кандидата юридичних наук М. Сірого, способи опору в цьому випадку можуть бути різними і не завжди спричиняють нанесення тілесних ушкоджень і посягання на життя. «Людина могла під тиском терористів ДНР і ЛНР пройти примусову мобілізацію. Вона могла із зброєю в руках стояти на блокпосту, лежати в окопі – це розцінюється як чинення опору армії, проте само по собі не є посяганням на життя військових», – пояснив М. Сірий. Утім, на його думку, прийнятий Верховною Радою України Закон насамперед розрахований на тих, хто стояв на сепаратистських мітингах, закликав до повалення державної влади й порушення цілісності країни, а не на тих, хто брав участь в озброєному протистоянні.

Експерти вказують на те, що в Законі не конкретизовано події, за участь у яких амністуватимуть. Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей», яким би гуманним щодо бойовиків не був, викладений описово. У жодному реченні не пояснюється, яким чином проводитиметься відбір на предмет, робила та чи інша особа кримінальні діяння, чи ні. Де шукатимуть докази, як розслідуватимуть справи. Як, наприклад, можна довести, що ось цей певний «ополченець» вкрав у мирного громадянина авто чи катував іншого мирного в полоні. Таких бойовиків сотні, простих рядових, не тих, що очолюють «республіки».

«Ця стаття Закону надто розпливчаста, – коментує український громадський діяч А. Геращенко. – Незрозуміло, кого саме буде заборонено залучати до кримінальної та інших відповідальності – терориста-вбивцю та ґвалтівника або місцевого жителя, який декілька тижнів постійно стояв на блокпосту з палицею у квітні – травні місяці. Потрібно буде роз’яснення до профільного Закону – Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів».

На питання, кого ж судити, а кого милувати, намагалася також відповісти І. Геращенко: «Під амністію потрапляють тільки ті люди, які вчасно здадуть зброю і які не здійснили важких злочинів проти людства. Жоден покидьок, вбивця, мародер, терорист, ґвалтівник, той, хто був причетний до знущань над українцями, той, хто збивав “Боїнг”, не підпадає під цей Закон». Але знову ж таки як вираховуватимуть мародерів і вбивць? Як розповідають ті, хто побував у полоні на Донбасі, кримінальних елементів, що підпадають під визначення І. Геращенко, там на сьогодні кожний другий. 

М. Хавронюк прогнозує появу великої кількості людей, узагалі не зацікавлених у виконанні цього Закону. За його припущеннями, особи, на яких цей Закон не поширюється, швидше за все заважатимуть «здаватися» тим, хто скоїв менш тяжкі злочини. Це спричинить до необхідності створення певних пунктів на контрольованих українською владою територіях, куди б могли приїхати ті, кого звільнятимуть від відповідальності.

Юрист В. Бондаренко роз’яснив, що в Законі чітко написано, хто буде амністований: «…У нормативному акті йдеться про “членів збройних формувань”. А ось військових, яких обвинувачують у дезертирстві, цей Закон не стосується, оскільки вони не “члени збройних формувань”, а військовослужбовці Збройних сил України. Незважаючи на те що злочини, у яких вони обвинувачуються, були скоєні в зоні ведення АТО, їх не амністують згідно з цими статтями, що само по собі несправедливо по відношенню до українських військових». Достатньо згадати випадок із 40 бійцями 51-ї окремої механізованої бригади, які повернулися з російського полону й постали перед українським судом: хлопцям, віком від 18 до 30 років, які перетнули російський кордон, закидали дезертирство. Згідно з версією слідства, солдати здали військові позиції й перейшли на бік окупантів.

Громадський діяч, блогер Д. Перлін вважає, що закон про амністію викликає багато питань. Він наводить декілька прикладів і називає імена учасников протестів, які також потребують амністії: 10 червня 2014 р. була затримана Т. Землянухіна 1977 р. н. Жінку зняли з поїзда Севастополь – Донецьк співробітники СБУ, доставили в запорізьке СІЗО і пред’явили звинувачення за ст. 111 КК України. Вона стала відомою після того, як активно допомагала спеціальному підрозділу «Беркут» під час подій на Майдані.

За словами блогера, у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України звинувачується і харків’янин О. Лук’янов. Таке суворе звинувачення було пред’явлено йому за поширення газети «Новоросія». З 22 червня 2014 р. Лук’янов перебуває в СІЗО Харкова. Як стверджує Д. Перлін, у цілому, у зв’язку із протестами проти київського режиму, лише в Харкові не менше 78 осіб, обвинувачених по тих або інших статтях.

Великий подив практично в усіх юристів викликала норма Закону про звільнення від відповідальності осіб, які вчинили дії, що призвели до падіння 17 липня 2014 р. у Донецькій області літака компанії Malaysia Airlines рейсу МН17, і/або протидіяли проведенню розслідування цієї авіакатастрофи. За їхніми словами, гарантії, що цих злочинців знайдуть, практично немає. Також немає впевненості, що їхня вина у випадку пред’явлення комусь з них підозри у скоєнні злочину буде доказана. Поміщати окремо цю норму в Законі не логічно і не правильно із причин порушення правил нормотворчості.

Зовсім незрозумілою, на що звертають увагу юристи, є ст. 4, яка проголошує: «Звільнити від адміністративної відповідальності осіб, які вчинили в період з 22 лютого 2014 р. по день набрання чинності цим Законом включно на території Донецької, Луганської областей, на якій проводилася антитерористична операція, діяння, що містять ознаки адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Більше того, постанови про накладення адміністративних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених цією статтею, що не були виконані до набрання чинності цим Законом, виконанню не підлягають».

Пояснимо, що згідно з цією нормою, будуть звільнені не тільки терористи й сепаратисти, які вчинили адміністративні правопорушення, а також і громадяни, які порушили, наприклад, правила дорожнього руху, та інші – тобто всі особи, які перебували на зазначених територіях у період проведення АТО. Правопорушення можуть містити різну ступінь вини, однак «амністія» застосовується «до всіх без розбору».

Наступним істотним недоліком цього Закону є те, що територія дії Закону обмежується тією, на якій проводилася антитерористична операція. Закон не пояснює, а також не має відсилочних норм до інших нормативно-правових актів, які б конкретно встановлювали, де проходить лінія (кордон) території АТО. Є також питання «Розповсюджується Закон на зону, де в певний час проводилася АТО, але нині ця територія підконтрольна українській владі?» Ці питання можуть призвести до проблем при практичному застосуванні Закону.

Питання викликає і п. 2 Прикінцевих положень Закону, який встановлює заборону дискримінації, переслідування і притягнення до відповідальності осіб, на яких поширюється дія цього Закону. Але знову ж, ця норма ніяк не уточнююється і не роз’яснюється, немає відсилки на інший нормативно-правовий акт.

Закон за часом охоплює події, що відбулися з 22 лютого 2013 р. по день набрання чинності цим Законом. Проте за цей період відбулися різноманітні події, які в Законі не класифіковано, що утруднює або робить неможливим його практичне застосування.

Між тим, звісно ж, існують й інші думки щодо Закону про «амністування» «боєвиків». Так, наприклад, правозахисник Є. Захаров висловив думку, що в цілому Закон можна вважати прийнятним, оскільки він зберігає покарання за насильницькі злочини.

Радник Президента України М. Томенко, коментуючи дискусії щодо можливої амністії учасників подій на території Донецької і Луганської областей, наголосив, що біда такої дискусії в тому, що вона носить передвиборний, партійний характер. Тому ніхто не проаналізував цей Закон. М. Томенко нагадав, що Закон вступає в дію лише після виведення іноземних військ із території Донецької та Луганської областей,а також після того, як відбудеться здача зброї і звільнення адмінбудівель на цих територіях. Він зауважив, що якби критики Закону прочитали Пояснювальну записку до нього, то побачили б, що від кримінальної відповідальності можна звільнити лише тих осіб, які протягом місяця з моменту набрання чинності Законом «звільнили або не утримують заручників, добровільно здали державним органам або не зберігають вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, військову техніку, не займають будівлі, приміщення державних органів і органів місцевого самоврядування та не беруть участі у блокуванні роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій у Донецькій та Луганській областях, про що подали відповідну заяву в орган досудового розслідування, який здійснює кримінальне провадження».

«Крім того, амністія не поширюється на осіб, які підозрюються або обвинувачуються у посяганні на життя державного та громадського діяча, умисних тяжких тілесних ушкодженнях, у диверсії, насиллі, розбої, контрабанді, тероризмі, захопленні заручників тощо», – зазначив М. Томенко. Він зауважив, що загально амністія не поширюється на осіб, що підпадають під дію 19 статей Закону і двох позицій, що стосуються вчинення дій, що призвели до падіння 17 липня 2014 р. у Донецькій області малайзійського літака або перешкоджали проведенню розслідування цієї авіакатастрофи. «Таким чином, не можуть бути амністовані навіть після роззброєння та звернення з відповідною заявою щодо амністії 21 категорія нинішніх так званих терористів чи сепаратистів, що діють на Сході України», – підсумував М. Томенко.

 Між тим, багато хто сприйняв Закон за визнання того, що Верховному головнокомандувачу України бракує сил, аби здобути перемогу без декларацій, якраз і покликаних виграти час «на збирання цих сил». Утім Ю. Луценко, радник Президента України, заспокоїв: «Закон про амністію не поширюється на вбивць, терористів, ґвалтівників і викрадачів людей». Як пишуть українські видання, альтернативу цьому Закону Ю. Луценко бачить лише у відновленні війни з російською армією, вуличних боях у мегаполісах і десятках тисяч убитих.

На думку юристів, цей Закон не можна назвати досконалим,однак його застосування дасть змогу знизити градус конфлікту на Сході України. Наприклад, так вважає юрист М. Сірий, який визнає, що закон про амністію «не є досконалим», однак вважає його прийняття виправданим. «У ньому дуже багато недоліків з точки зору юридичної чистоти, але цей документ потрібний як засіб погашення конфлікту на Сході України, і він сповна може застосовуватися в цій якості», – упевнений М. Сірий.

«Закон про амністію на Донбасі настільки недосконалий, що, вірогідно, не розрахований на те, щоб його застосовувати, а розрахований скоріше на те, щоб показати договороспроможність учасників переговорного процесу з боку України», – таку думку висловив М. Гнатовський. Він вважає, що «той, хто відповідатиме за застосування цього Закону, матиме з цим великі проблеми і може навіть відмовитися його застосовувати».

«Я розумію, що цей Закон – політичний компроміс, але з точки зору кримінального права, це – просто нонсенс, – резюмує у свою чергу кандидат юридичних наук К. Задоя. – Ці закони, які приймають з приводу конкретних подій, вказують не те, що… є швидше небажання певних політичних сил вирішувати якісь питання у своїй політичній плоскості. Фактично політична доцільність у нас переважає над верховенством права».

«Цей Закон не вирішує проблеми, а створює нові», – зазначає М. Хавронюк.

Класичні юристи називають цей документ «зґвалтуванням» закону взагалі, а також міжнародного права. Шокована донецька місцева влада в особі С. Тарути заявила, що в них є як мінімум 50 запитань до законів (маючи на увазі також і Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»).

Як бачимо, прийняті закони викликають набагато більше питань, ніж відповідей. На це вже звернули увагуМіжнародна правозахисна організація Amnesty International і російські чиновники.

Організація Amnesty International переконана, що так званий закон про амністію в нинішньому вигляді позбавляє жертв катувань і знущань права на справедливість. «Закон про амністію ризикує перетворитися із заходу, спрямованого на досягнення миру, у помилку, яка посіє недовіру до можливості влади України забезпечувати справедливість. Перед тим як Президент П. Порошенко поставить свій підпис під цим законопроектом, він має переконатись, що катування включені до тяжких злочинів, на які амністія не поширюється, – заявила директор представництва Amnesty International в Україні Т. Мазур. – Українська влада має гарантувати, щоб всі причетні до катування людей на Сході та порушень законів війни були притягнуті до відповідальності, а жертвам та їхнім сім’ям було надане повне відшкодуванн». Правозахисниця наголосила, що перед підписанням законопроекту Президент має переконатися, що до нього були внесені поправки, які включали б катування та інші серйозні порушення прав людини й порушення міжнародного гуманітарного права в перелік злочинів, які не підпадатимуть під амністію.

Голова Конституційного комітету російської Держдуми В. Плигін зазначив, що документ про амністію повністю суперечить чинному Кримінальному кодексу України і може бути визнаний неконституційним. Також російський чиновник переконаний, що спроба учасників конфлікту скористатися цим Законом швидше обернеться обрахованою кількістю їхніх злочинів, ніж реальною амністією. Керівник робочої групи з аналізу прийнятих на Україні правових актів Держдуми так висловився про «некоректність закону про амністію»: «Документ (про амністію) написаний такою мовою, що до кінця його зрозуміти неможливо. Ми його кілька разів аналізували, він повністю суперечить чинному Кримінального кодексу України, яким передбачено, що тільки цим Кодексом визначається злочинність і всі інші кримінально-правові наслідки».

Таким чином, Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб – учасників подій на території Донецької та Луганської областей»від 16.09.2014 р. (реєстр. № 5082) не можна назвати законом, навіть будь-яким іншим нормативно-правовим актом, навіть не тому, що в ньому не вживається слово «амністія», а з причини недотримання законодавцем звичайних правил юридичної техніки.

Обурені юристи, зокрема вчені із кримінального права, називають такий підхід до нормотворчості повною зневагою до закону взагалі, зокрема законодавчих технік, яких додержуються в усіх європейських країнах. Очевидно, що до підготовки розглянутого Закону не залучалися класичні юристи, науковці… Отже, природно, що результати цієї законотворчої діяльності виявилися, м’яко кажучі, досить дивними.

Не викликає сумніву, що «амністія» необхідна, адже є значна частина людей, яких мобілізували насильно так звані ДНР і ЛНР. Багато з цих громадян України нині живуть на звільнених територіях, наприклад у м. Слов’янськ і м. Краматорськ. Амністія – це нормальна практика, яка веде до примирення, але механізм здійснення такої амністії повинен бути зроблений у правовий спосіб (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел:  http://racurs.ua/621-zakon-ob-amnistii-terroristov; http://www.amnesty.org.ua/node/780; http://uapress.info/uk/news/show/40317;

http://ngo.donetsk.ua/articles/zakoni-pro-osobliviy-donbas-chomu-boyoviki-dnr-ta-lnr-zasluzhili-na-amnistiyu; (http://www.volynnews.com/news/all/amnistiia-poroshenka-viyskovykh-ne-stosuyetsia; http://blogs.korrespondent.net/blog/politics/3420576; http://www.ukrinform.ua/ukr/news/zakon_pro_amnistiyu_priymali_ne_dlya_togo_shchob_vikonuvati____ekspert_1975309);(http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/394420-zakon-pro-amnistiiu-treba-zminyty-amnesty-international; http://ck.ridna.ua/blog/2014/09/22/v-razi-nabuttya-chynnosti-zakonu-pro-amnistiyu-pid-joho-diyu-ne-pidpadaje-21-katehoriya-tak-zvanyh-separatystiv; http://meest-online.com/ukraine/policy/osoblyvyj-donba;  http://apostrophe.com.ua/article/society/2014-09-16/konflikt-na-donbasse-hotyat-pogasit-zakonom-ob-amnistii/399).