Друк

Газ: диверсифікація

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Газ: диверсифікація

Українська економіка, попри численні надзвичайно песимістичні прогнози – особливо в російських ЗМІ, у цілому доволі успішно витримала випробування масштабними змінами в географії імпорту газу в 2014 – І кварталі 2015 р. Виключне значення для цього успіху мали масштабні поставки газу в Україну з Європи та дипломатична й фінансова підтримка з боку ЄС і США, які, по суті, знівелювали загрозу російської газової блокади. Протягом 2014 р. Україна загалом імпортувала 19,6 млрд куб. м природного газу, у тому числі 14,5 млрд куб. м газу надійшло з Росії та 5,1 млрд куб. м – з Європи. За даними ж «Укртрансгазу», Україна за січень – лютий 2015 р. імпортувала 4,1 млрд куб. м газу, у тому числі 2, 3 млрд куб. м з Європи та 1,8 млрд куб. м – з Росії. Причому якщо імпорт газу в Україну з Росії скорочувався, то з Європи й надалі зростав. Про перспективи географічної диверсифікації поставок газу в Україну дізнавайтесь з аналітичної статті С. Кулицького в № 26 «Резонансу».

Газ: диверсифікаціяС. Кулицький, старш. наук. співроб. СІАЗ НБУВ, канд. екон. наук

 Перспективи географічної диверсифікації поставок газу в Україну 

 

Українська економіка, попри численні надзвичайно песимістичні прогнози – особливо в російських ЗМІ, у цілому доволі успішно витримала випробування масштабними змінами в географії імпорту газу в 2014 – І кварталі 2015 р. Виключне значення для цього успіху мали масштабні поставки газу в Україну з Європи та дипломатична й фінансова підтримка з боку ЄС і США, які, по суті, знівелювали загрозу російської газової блокади. Протягом 2014 р. Україна загалом імпортувала 19,6 млрд куб. м природного газу, у тому числі 14,5 млрд куб. м газу надійшло з Росії та 5,1 млрд куб. м – з Європи. За даними ж «Укртрансгазу», Україна за січень – лютий 2015 р. імпортувала 4,1 млрд куб. м газу, у тому числі 2, 3 млрд куб. м з Європи та 1,8 млрд куб. м – з Росії. Причому якщо імпорт газу в Україну з Росії скорочувався, то з Європи й надалі зростав.

Утім, не слід забувати, що надлишок запасу газу у Європі, частина якого надходила в Україну, значною мірою був сформований за рахунок надзвичайно теплої зими 2014–2015 рр. Статистичні дані Eurogas вказують на те, що у 2014 р. в ЄС було спожито на 51,6 млрд куб. м, або на 11,2 %, газу менше, ніж у 2013 р. Водночас статистика показує, що останніми роками темпи щорічного скорочення обсягів споживання газу в ЄС знаходилися, в основному, на рівні 1–2 %. Звичайно, у зв’язку із загостренням російсько-європейських відносин, ЄС минулого року більш наполегливо вдавався до заходів з енергоощадження і впровадження енергоефективних технологій. Однак минулого року погодний чинник значно більше за інших впливав на темпи скорочення споживання газу в ЄС. Тобто у 2014 р. саме тепла зимова погода забезпечила приблизно 8–9 % з 11,2 % річного скорочення обсягів споживання газу в ЄС. Це ж означає, що саме за рахунок погодного чинника у ЄС 2014 р. було сформовано надлишкові запаси газу – обсягом приблизно 37–42 млрд куб. м, з яких, мабуть, значною мірою і формувалися ресурси для реверсних поставок газу, що надходили в Україну з території ЄС.

Тепла зима полегшила ситуацію щодо забезпечення газом і в Україні. У нинішньому опалювальному сезоні Україна менше відбирала ресурсів з підземних сховищ газу (ПСГ) – у підземних сховищах залишилося більше запасів. Україна з ранку 30 березня призупинила відбір природного газу зі своїх ПСГ, повідомила прес-служба ПАТ «Укртрансгаз». За її даними, з початку опалювального сезону 2014/2015 рр. з ПСГ України було відібрано 9,093 млрд куб. м природного газу, що на 11 % менше, ніж в опалювальному сезоні 2013/2014 рр. Станом на ранок 30 березня запаси газу в сховищах становлять 7,712 млрд куб. м, що на 7,4 % більше, ніж на аналогічну дату 2014 р., уточнюють у прес-службі. Україна почала відбір газу з ПСГ в опалювальний сезон 2014/2015 рр. з 20 жовтня.

Однак якими конкретно будуть погодні умови зимового періоду 2015/2016 рр. і, відповідно, запаси газу в ЄС, нині однозначно визначити не можливо. У цілому пропозиція газу в Європі і, отже, потенційні обсяги поставок газу з території ЄС в Україну у 2015–2016 рр. визначатимуться ціною газу на цьому ринку. Виходячи з прогнозів світових цін  на нафту, до яких прив’язано, наприклад, і ціни на газ за довготерміновими контрактами «Газпрому», можна прогнозувати, що у 2015–2016 рр. ціни на газ у Європі будуть нижчі, ніж у 2014 р.

На думку ж партнера консалтингового агентства Rusenergy М. Крутихіна, висловлену ним в ефірі російського опозиційного телеканалу «Дождь», Україна може обійтися без поставок російського газу, оскільки в Україні буде достатньо власних ресурсів і того газу, який вона купує на вільному ринку в європейських компаній. Що стосується «Газпрому», то він зазнав явних втрат на українському ринку. М. Крутихін нагадав, що у 2006 р. Росія експортувала в Україну 59 млрд куб. м газу. Україна протягом багатьох років була однією з найбільших ринкових ніш для «Газпрому», яку той, на думку М. Крутихіна, тепер фактично втратив. До того ж дуже серйозно постраждала у зв’язку із цими подіями й репутація «Газпрому», зазначив російський експерт.

Також він наголосив, що «Газпрому» буде дуже складно замінити втрачений український ринок. Адже споживання газу в Європі фактично не зростає, а якщо ненабагато буде зростати, то цей додатковий обсяг може погашатися надходженнями відносно недорогого скрапленого газу, якого на ринку цілком достатньо, а через рік або два буде навіть надлишок і ціни не підуть вгору. Китай теж не забере стільки газу, скільки потрібно «Газпрому», заявив М. Крутихін. На думку російського експерта, на ринку скрапленого природного газу прориву «Газпрому» очікувати теж не доводиться. Внутрішнє ж споживання газу в Росії росте дуже малими темпами, підсумував експерт.

І практика функціонування вітчизняної газової промисловості у 2014–2015 рр. підтверджує принципову правильність думки М. Крутихіна, висловленої ним щодо можливості України обійтися без поставок російського газу. Однак повна відмова від російського газу за нинішньої складної внутрішньої та зовнішньої ситуації, у якій перебуває Україна, у цілому не вигідна Українській державі. Водночас перебіг російсько-українських газових відносин за останні півроку показують, що, незважаючи на доволі чисельні різноманітні заяви, із суто комерційної позиції «Газпром» зацікавлений в українському ринку газу.

Тому нинішнього року Україні краще орієнтуватися на поєднання поставок газу з Росії і Європи, що Українська держава власне й робить. Як заявив Прем’єр-міністр А. Яценюк на III Молодіжному київському безпековому форумі, що відбувався наприкінці березня, «із загального обсягу газу, який закуповує Україна, лише 30 % іде безпосередньо з Російської Федерації». За його словами, сьогодні Україна купує газ за прямими контрактами європейських компаній. Вітчизняні ж ЗМІ нагадують, що дещо раніше глава «Нафтогазу України» А. Коболєв прогнозував зниження імпорту російського газу в Україну до 40 % від загальних поставок за підсумками 2015 р.

За повідомленнями ЗМІ, 30 березня «Нафтогаз України» надіслав російському газовому монополістові «Газпрому» лист з пропозицією продовжити дію «зимового пакета» на поставки російського газу в Україну до кінця наступного осінньо-зимового періоду. Того ж дня «Газпром» звернувся з листом до уряду РФ з проханням розглянути питання про надання знижки на газ для України терміном на три місяці. Це питання обговорювалося на зустрічі російського президента В. Путіна з прем’єр-міністром Д. Медведєвим.

Ми зараз не зупинятимемося на формально-юридичних аспектах постановки цього питання, оскільки Україна вважає, що платить ринкову ціну за газ, а в Росії стверджують, що надають «знижку» на газ. У Росії публічно саме так і розглядали зазначене питання, заявивши, що ціна на російський газ для України буде знижена на 100 дол. ще протягом трьох місяців – до 1 липня. «Давайте так і зробимо», – сказав президент РФ В. Путін перед об’єктивами телекамер у відповідь на пропозицію прем’єра Д. Медведєва надати «знижку». При цьому Д. Медведєв як умову зниження ціни газу поставив вимогу, «що всіх базових умов чинного контракту, який пов’язує “Газпром” і “Нафтогаз України”, вони будуть дотримуватися неухильно, включаючи і повернення боргів, які до сьогодні накопичені».

Таким чином, формально не відмовляючись від поставок газу в Україну згідно з чинним контрактом між «Газпромом» і «Нафтогазом України», російська сторона прив’язує виконання цих поставок до погашення, існуючого на думку росіян, українського боргу. Причому що це за борг, яка сума підлягає погашенню, прем’єр-міністр Д. Медведєв на зустрічі з президентом В. Путіним публічно не озвучив. У цьому контексті доречно згадати, що російська сторона до категорії українських газових боргів відносить і нараховані Росією в односторонньому порядку багатомільярдні штрафи за непридбаний «Нафтогазом України» російський газ, і вартість газу, який Росія в односторонньому порядку поставляла на окуповану частину Донбасу. Варто звернути увагу, що в другому випадку сума української «заборгованості за газ» у багато разів менша, ніж у першому.

Утім, судячи з повідомлень ЗМІ, уже можна висловити деякі припущення стосовно прагнень російської та української сторін у питанні майбутніх поставок російського газу в Україну. Позиції сторін у цілому збігаються лише в питанні ціни на газ у ІІ кварталі нинішнього року: 248–250 дол. за 1 тис. куб. м.

В інших же ж питаннях уже видно розбіжності. Так, голова українського Міністерства енергетики та вугільної промисловості В. Демчишин заявив на брифінгу, що принцип «бери або плати» при закупівлі Україною російського газу не працює. Адже «зимовий пакет», про який Росія, Україна та ЄС домовилися в жовтні 2014 р., передбачав, зокрема, надання Україні знижки на російський газ у розмірі 100 дол., покупку НАК «Нафтогаз України» в «Газпрому» газу на умовах передоплати й скасування принципу «бери або плати». Його ж російський колега дотримується протилежної думки. Міністр енергетики РФ О. Новак повідомив журналістам, що з 1 квітня Росія  поставлятиме газ Україні за принципом «бери або плати». Він обґрунтовує збереження цього принципу дією контракту між «Газпромом» і «Нафтогазом України» від 2009 р.

Існують розбіжності й щодо періоду закупівель Україною російського газу на засадах, аналогічних умовам «зимового пакета». Україна готова купувати газ на таких принципах до кінця І кварталу 2016 р. Росія ж говорить про поставки газу в Україну на умовах «зимового пакета» поки лише у
ІІ кварталі нинішнього року. При цьому міністр енергетики Росії О. Новак вважає, що Україні потрібно закачати у свої підземні сховища 12–15 млрд куб. м газу – вочевидь, для забезпечення безперебійного транспортування російського газу до Європи.

Суто економічна тактика української та російської сторін щодо поставок газу в Україну цілком зрозуміла. Адже ціна на газ на міжнародних ринках, що прив’язана до світових цін на нафту, протягом нинішнього року знижуватиметься. І у ІV кварталі 2015 р. вона буде нижчою, ніж у ІІ кварталі цього ж року. Які саме компроміси можливі в українсько-російських газових відносинах нинішнього року, поки достеменно говорити важко.

Утім, спільна думка кількох учасників Національного експертного форуму, який наприкінці березня нинішнього року в Києві організував Інститут ім. Горшеніна, полягає в тому, що наступний опалювальний сезон в Україні буде складнішим від попереднього, тому що Росія намагатиметься його зірвати. Серед цих експертів – голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради М. Мартиненко й заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України, колишній заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» І. Діденко. Враховуючи досвід російсько-українських відносин за останні півтора року, відкидати ймовірність такого перебігу подій не варто.

Водночас варто згадати, що в рамках «зимового пакета» Україна отримала знижку на газ у розмірі 100 дол. в обмін на погашення частини нарахованого Росією боргу. 20 березня Україна, Росія і Єврокомісія обговорили умови подальших поставок, однак до конкретних домовленостей на дійшли. Тому, які конкретно будуть пропозиції російської сторони щодо української «заборгованості за газ», поки достеменно говорити важко. До того ж оглядачі деяких вітчизняних ЗМІ нагадують, що минула зима була доволі теплою, що дало змогу заощадити на газі. Незважаючи на це, стверджують оглядачі деяких ЗМІ, Україна витратила майже всі свої валютні резерви, допомагаючи «Нафтогазу» розплатитися за постачання російського й західного палива.

Тому, мабуть, саме наявність відповідних коштів і буде тим чинником, який визначатиме можливості закупівель Україною газу протягом нинішнього й початку наступного року. Адже наявні на сьогодні потужності для постачання газу в Україну з території країн-членів ЄС, що не підпадають під обмеження, пов’язані з транспортуванням російського газу до ЄС, дають змогу транспортувати в Україну із Заходу щорічно стільки газу, що його вистачить для задоволення всіх потреб Української держави в цьому виді енергоносіїв. Таким чином, дефіцит потужностей для транспортування газу з Європи в Україну, який існував ще минулого року, на сьогодні втратив свою актуальність. Тобто цього року (як, можливо, і наступного) факторами, що обмежуватимуть поставки газу з території ЄС в Україну, будуть наявність у Європі достатніх обсягів вільних ресурсів газу та наявність в України коштів для його закупівель. Причому останній чинник стосується й можливості закупівель російського газу.

Нині українська сторона веде переговори.

Розглянуті вище питання поставок газу в Україну мають короткотерміновий характер. Однак для забезпечення енергетичної безпеки України вони повинні органічно пов’язуватися з довготерміновими аспектами цієї проблеми. Для цього ж необхідне врахування російської та європейської газових стратегій.

Суть російської газової стратегії стосовно майбутнього місця України на європейському газовому ринку нещодавно була оприлюднена відверто й конкретно – виключити Україну з числа транзитерів експортного російського газу як таку (Детальніше див.: «Україна: події, факти, коментарі». – 2015. – № 4–6). Ніяких змін у цій позиціїостаннім часом не спостерігалося.

Стосовно ж європейців вітчизняні аналітики наголошують, що «деякі відомі “мозкові центри” Європи (Гаазький центр політичних досліджень, Брюссельський європейський політичний центр та ін.) останнім часом сформулювали ряд положень, які безпосередньо стосуються проблематики енергетичної безпеки України та її ролі на енергетичній карті Європи. Основні з них такі: газові конфлікти України та Росії мають довгостроковий характер і на багато років уперед створюють системні ризики для ЄС; Південний газовий коридор (через Туреччину) значно менше піддається тиску з боку Москви та загалом надійніший; Україна, яка позбавлена ролі газового хабу в Східній Європі та яка не здійснює транзиту російського газу в Європу, одержить значно кращі перспективи мирного майбутнього: повномасштабна реформа енергетики та розширення можливостей реверсу з Європи повністю забезпечать газові потреби України. Такий погляд говорить про те, що дуже багато людей у ЄС не бачать України ні як транзитера, ні як активного гравця європейського газового ринку, залишаючи українцям роль ринку збуту для європейських (і не тільки) газових трейдерів. Ці припущення ще не стали європейською офіційною політикою, але поступово реалізуються через конкретні дії. Так, про це говорить історія з газопроводом Eastring. Якщо спочатку в цьому проекті було зазначено й роль України, то в поточній його версії реального місця Україні вже немає…

10 березня 2015 р. К. Малакартне, керівник італійської компанії Snam, в інтерв’ю агентству Reuters повідомив, що газотранспортні оператори Європи готуються до створення та реалізації спільного механізму зберігання природного газу. На сьогодні потужності ПСГ держав – членів Європейського Союзу становлять близько 100 млрд куб. м. За розрахунками європейських фахівців, обсяг зберігання, який забезпечив би безпеку в споживанні при збоях або при перериванні поставок російського газу, має становити близько 140 млрд куб. м. Для досягнення цього необхідно близько 20 млрд євро. Але це при спорудженні нових ПСГ. Але ж Україна пропонує Європі потужності по зберіганню близько 20 млрд куб. м газу. Щоправда, для цього необхідно трохи добудувати існуючу газотранспортну інфраструктуру та модернізувати ПСГ. І над цим уже ведеться робота, наголошують деякі вітчизняні ЗМІ. До цього слід додати, що з точки зору безперебійного забезпечення ЄС газом, його енергетичної безпеки взагалі західноукраїнські підземні сховища газу, зокрема. можуть відігравати важливу роль не лише у випадках транспортування газу по лінії «схід – захід», а й по лінії «північ – південь».

На думку вітчизняних експертів, «для того щоб виправити ситуацію, захистити та посилити значущість України як європейського газового хабу, необхідно:

1. Сформулювати та домогтися включення у ІІ Список інфраструктурних проектів, які становлять спільний інтерес (Projects of Common Interest), пропозиції з розвитку інфраструктурних можливостей між країнами Центральної, Південно-Східної Європи та Україною, а також участі України в проекті Eastring як країни, інфраструктуру якої буде включено в цей проект.

2. Розробити, узгодити та приступи до реалізації спільної «дорожньої карти» з розвитку інтеграції газових ринків країн Вишеградської групи та України.

3. Розробити концепцію східноєвропейського газового хабу на базі західноукраїнських ПСГ і розпочати практичну роботу з її просування в європейських структурах. Домогтися включення цієї концепції в розроблювану в Європі стратегію відносно СПГ і зберігання газу.

Усі названі вище питання мають бути відображені в Меморандумі про взаєморозуміння щодо модернізації стратегічного партнерства з Україною [Дорожня карта Енергетичного союзу, Roadmap for the Energy Union, Annex 1 to the COM (2015) 80 final, Brussels, 25.2.2015]. Координувати цю роботу в уряді повинен не менше як віце-прем’єр. Інакше розраховувати, що інтереси України, у тому числі енергетичні та інфраструктурні, буде враховано європейськими сусідами, безперспективно» (Дзеркало тижня. – 2015. – № 10. – С. 8).

Потенційно Україна, з метою послаблення своєї газової залежності від Росії, може сама напряму отримувати й скраплений природний газ, а не лише трубопровідний. Так, восени 2014 р. стивідорна компанія ТІС разом з ПАТ «Одесагаз» за підтримки НАК «Нафтогаз України» анонсувала проект будівництва СПГ-термінала (LNG-термінала) в Одеській області. Тоді генеральний директор ТІС А. Ставніцер припускав, що його компанія зможе завершити проект за рік, що дало б змогу Україні отримувати до 5 млрд куб. м газу на рік.  Нині причал готовий для того, щоб поставити до нього ре газифікатор, і вже можна було б приступати до прокладки трубопроводу. Проте нині реалізацію проекту відкладено. Найбільша проблема в його реалізації – питання проходження танкерів через протоки Туреччини. Це потребує політичного рішення. Адже починати реалізацію цього проекту, наголошує генеральний директор ТІС А. Ставніцер, без розв’язання зазначеного питання з Туреччиною економічно недоцільно.

Як підкреслив головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України» С. Олексієнко, аргументи, які використовує турецька сторона в дискусії про те, чому Україна не може проводити танкери зі скрапленим газом через протоки, нескладно спростувати. Туреччина стверджує, що це серйозно збільшить трафік при проходженні Босфору. Але це не так. Туреччина також говорить, що СПГ-танкери несуть загрозу для прилеглих районів Стамбула. Це теж не так. Якщо український термінал працюватиме на 100 % завантаження, кількість танкерів, які проходитимуть через протоку, становитиме до 60 од. на рік. Це менше ніж 0,05 % загального трафіку через Босфор. За рахунок оптимізації інших потоків вантажів забезпечити вільну нішу в 0,05 % видасться цілком здійсненним завданням. Тільки за рахунок оптимізації вантажопотоків нафтопродуктів та аміаку й оптимізації використання судів можна знайти часовий ресурс для проходу кораблів з LNG. Аргумент про безпеку проходу танкерів через Босфор також неспроможний. Для LNG немає спеціальної класифікації в міжнародному судноплавстві. Через Босфор щодня проходять вантажі з пропан-бутаном, нафтопродуктами, аміаком. Усі ці вантажі набагато небезпечніші, ніж СПГ-танкери.

Найпоширеніша версія причини такої ситуації полягає в тому, що Туреччина не може погодитися на пропуск СПГ-танкерів через Босфор для України, щоб не псувати відносини з Росією, від якої вони отримують близько 60 % імпортного газу. І це схоже на істину.

Однак згадані вище українські фахівці висловлюють упевненість, що рано чи пізно СПГ-термінал в Україні буде побудовано. На сьогодні його значення для країни більше, ніж, можливо, буде через п’ять років. Але й у майбутньому цей проект матиме велике значення для України. Через п’ять років у Грузії повинен бути реалізований азербайджанський проект із будівництва заводу зі скраплення газу і сформується чорноморський LNG-ресурс. Це – довгостроковий проект, але він реалізується. Згодом з’явиться вільний ресурс палива в Чорноморському регіоні. Україна повинна поставити в пріоритет більш активну участь у цих проектах і більш чітку координацію дій з Азербайджаном, Грузією, Румунією. Для переведення зазначеної дискусії з політичної площини в комерційну доцільно залучити проблеми партнерів з ЄС і США, вважають українські фахівці.

Таким чином, можна зробити висновок, що протягом п’яти найближчих років не варто очікувати на будівництво СПГ-термінала в Одеській області й безпосереднє отримання Україною СПГ як альтернативи поставкам російського газу. Адже ЄС і США, які можуть надати Україні підтримку в розв’язанні цього питання, мають свої власні інтереси на міжнародних газових ринках та зайняті реалізацією важливіших для них проектів. Вмовити ж Туреччину, яка більш схильна займати вичікувальну позицію, самотужки з цього питання Україні, саме через вплив російського чинника, буде вкрай важко.

Проведене дослідження показало, що існують доволі непогані передумови для успішної географічної диверсифікації поставок газу в Україну. Останнім часом у цьому напрямі було проведено значну роботу, що дало змогу розширити  інфраструктурні можливості з надходження газу в Україну з території держав-членів Євросоюзу. Ця робота триває й надалі. Зокрема, «Нафтогаз України» та польська компанія Gaz System домовилися про будівництво нового газопроводу (завдовжки 110 км), завдяки якому Україна зможе отримувати 10 млрд куб. м газу на рік з території Польщі. Причому, як зазначив український Прем’єр-міністр А. Яценюк, у цьому випадку йдеться «не про реверс російського газу, а про доступ до терміналів скрапленого газу, які вже споруджено» у Польщі та Литві.

Тому нині особливо актуальним видається розв’язання організаційно-правових і фінансово-економічних аспектів цієї проблеми. Мабуть саме на їх розв’язанні українською стороною й буде зроблено акцент у найближчому майбутньому.