Друк

Зміни до Закону «Про вищу освіту»

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Експерти зауважують, що Україні потрібна системна реформа освіти, яка має бути предметом суспільного консенсусу, розуміння того, що освіта – це один з основних важелів цивілізаційного поступу та економічного розвитку. Детальніше про головні аспекти проєвропейського вектору реформування освітньої галузі читайте у коментарі Т. Копитко до Випуску 25 огляду ЗМІ «Ініціативи Президента України Петра Порошенка (шляхи реформування)».

Т. Копитко,

б-р І категорії ФПУ

Чи стане ефективним проєвропейський вектор реформування освітньої галузі?

 

На сьогодні в контексті основних напрямів реформування країни відповідно до «Стратегії–2020» особлива увага влади, громадськості, численних ЗМІ та експертних кіл прикута до вирішення проблем оновлення та вдосконаленні системи вищої освіти, переймаючи досвід країн-членів ЄС. Так, Міністерством освіти і науки було презентовано проект Концепції розвитку освіти на період 2015–2025 років. Проект концепції підготовлено Стратегічною дорадчою групою «Освіта» для надання консультативної та експертної підтримки Міністерству освіти і науки у розробці Дорожньої карти освітньої реформи. Автори концепції наголошують, що впродовж усього періоду існування незалежної України в освітньому секторі країни накопичувалися численні проблеми системного характеру, основними з яких є занепад матеріально-технічної бази, старіння педагогічних кадрів, низька заробітна плата, зниження соціального статусу працівників освіти.

Експерти також зауважують, що Україні потрібна системна реформа освіти, яка має бути предметом суспільного консенсусу, розуміння того, що освіта – це один з основних важелів цивілізаційного поступу та економічного розвитку.

Освітній потенціал – одна з небагатьох конкурентних переваг України на теперішньому переломному етапі нашої історії. Але це лише потенціал. Для того, щоб викладачі й студенти, університети загалом розкрили його та реалізували, необхідно створити відповідні умови.

Реформування освітньої галузі включає в себе широкий спектр питань, які торкаються усіх гілок системи освіти України. Починаючи із збільшення тривалості навчання у середній школі до 12 років та закінчуючи переходом від адміністративно-розпорядчого управління навчальними закладами до системи освітнього менеджменту. Таких першочергових пунктів є дуже багато, але на сьогодні варто приділити увагу змінам внесеним у Закон «Про вищу освіту». 

У галузі вищої освіти передбачається стратегічне завдання – перехід до гнучкої, ступеневої системи підготовки фахівців для підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, піднесення вищої освіти в Україні на рівень досягнень найбільш розвинених країн світу шляхом здійснення ряду міжнародних проектів та інвестицій.

«Новий закон забезпечує можливості для виведення української вищої школи на новий якісний рівень. Потрібно відійти від радянщини і зробити українську освіту сучасною, на що й спрямований цей закон», – наголосив Президент України Петро Порошенко. За його словами, Закон «Про вищу освіту» забезпечує можливості для виведення української вищої школи на новий якісний рівень, створює умови для її інтеграції у європейський науково-освітній простір, для демократизації університетського життя (http://osvita.ua/vnz/reform/46591/. – 2015. – 01.04).

Нещодавно, Міністерством освіти і науки було підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійно-технічної освіти», що розроблений на виконання прикінцевих положень нового закону «Про вищу освіту» та з урахуванням положень Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні.

Даний законопроект пропонує врегулювати питання щодо удосконалення управління професійною освітою шляхом делегування відповідних функцій місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, що сприятиме посиленню їх ролі у формуванні робітничого потенціалу країни з максимальним врахуванням потреб регіонів у кваліфікованих робітничих кадрах.

Передбачено перш за все переформатування професійно-технічних навчальних закладів, зокрема, створення регіональних центрів професійної освіти та професійних коледжів. Замість вузькопрофесійних ПТНЗ, якими вони є зараз, мають бути створені багатопрофільні професійні навчальні заклади нового типу, що готуватимуть фахівців усіх без винятку професій та спеціальностей, яких потребує конкретний регіон. Рішення щодо створення таких навчальних закладів прийматимуть місцеві органи виконавчої влади за погодженням з МОН (http://osvita.ua/vnz/46235/. – 2015. – 04.03).

За словами Міністра освіти Сергія Квіта, вищі навчальні заклади дуже часто не знають, що робити з автономією, тому логічним проведення реформи освіти є децентралізація і дерегуляція. «Це означає, що нам потрібно зробити нову ситуацію в освіті, це новий уклад, нове життя, стосунки, інша організація навчального процесу. У нас є вузи, які до цього готові, є такі які ми спонукаємо, кажемо, що міністерство не повинно наказувати», – зазначив міністр.

Таку ж думку висловив Ігор Лікарчук – директор Українського центру оцінювання якості освіти та переконаний: «Децентралізація освіти – це не лише фінанси та мережа. Це нова організація навчального процесу» (http://hromadskeradio.org/2015/03/31/. – 2015. – 31.03).

Міністр повідомив, що до кінця цього навчального року Акредитаційна комісія позбавить ліцензій кілька десятків навчальних закладів, які займаються продажем дипломів. Також, кількасот ВНЗ вже перейшли в категорію професійної освіти, і відповідно, професійна освіта потребує нового закону, який вже розроблений і знаходиться на погодженні уряду.

«Зараз триває робота над законом про науково-технічну діяльність та базовим законом про освіту, який стосуватиметься всіх рівнів освіти», – додав Сергій Квіт (http://osvita.ua/vnz/reform/46350/. – 2015. – 12.03).

В свою чергу, 23 березня, заступник Міністра освіти і науки Павло Полянський зустрівся із керівником програм Європейського фонду освіти в Україні Маргаретою Ніколовською щодо продовження співпраці України та Європи в 2015 році у рамках Туринського процесу та обміну досвідом з європейськими країнами у сфері професійно-технічної освіти.

Павло Полянський зазначив, що сьогодні Україна розпочинає докорінну реформу системи професійно-технічної освіти, аби на рівні з європейськими професійними закладами готувати високоякісних спеціалістів та робітників. Реформа передбачає впровадження чимало новацій, які нині ефективно функціонують у системі професійної освіти Європи, тому зараз МОН необхідна консультативна підтримка з боку Європейського фонду освіти, а також європейських країн з відповідним досвідом.

Також заступник Міністра поінформував представництво Європейського фонду освіти в Україні, що в реформі ПТО пріоритетом для Міністерства освіти і науки є імплементація національної рамки кваліфікацій (НРК). У регіонах заплановано впровадження нового типу навчального закладу – багатопрофільного регіонального центру професійної освіти. Це нововведення буде здійснюватися в регіонах поступово, впродовж кількох років, поряд зі старими типами навчальних закладів: «Уряд не повинен нав’язувати місцевій громаді нову модель навчального закладу. Ми маємо їм показати на прикладі кількох регіональних центрів, чим новий тип кращий для молоді, освітян, роботодавців, ніж старий», – наголосив урядовець.

Разом із тим, в руслі державної політики децентралізації, регіонам буде передано більше прав та обов’язків в управлінні та фінансуванні професійних навчальних закладів. Усі зміни закладені в новому Законі «Про професійну освіту» та рамковому Законі «Про освіту», прийняття яких на черзі після нового закону «Про вищу освіту».

Відповідно до вимог Туринського процесу в українській професійно-технічній освіті продовжується розроблення політики на основі аналізу даних. На даному етапі стоїть завдання посилити потенціал аналітичних інститутів Міністерства освіти і науки України щодо збору даних та фактів, обробки та аналізу діяльності. Водночас триває проект PRIME, розпочатий в Україні у 2014-му році, який має на меті спрогнозувати можливі сценарії для імплементації реформ. Проект експериментально буде впроваджуватися в трьох регіонах (Дніпропетровськ, Київ та Вінниця). Насамкінець, ЄФО долучається до розроблення методології для прогнозування потреб у кваліфікаціях та працевлаштуванні в Україні. Також у 2015-му році ЄФО буде допомагати українським партнерам у питаннях, пов’язаних із впровадженням Національної рамки кваліфікацій (http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=248030599&cat_id=244277212. – 2015. – 23.03).

Як відомо, Туринський процес реалізується в Європі з 2010 року (започаткований Європейським фондом освіти) і є спрямованим на розвиток професійно-технічної освіти. Сьогодні його учасниками є 27 країн, у тому числі – Україна (з 2010 року). Мета Туринського процесу – аналіз професійної освіти в країнах-учасниках на основі зібраних статистичних даних, що дозволяє моніторити тенденції розвитку, розробляти прогнози, а також обмінюватися досвідом у сфері професійно-технічної освіти між країнами-учасниками.

У багатьох країнах Європи панує культ вищої освіти, але існує багато країн, де майже половина випускників шкіл обирає іншу траєкторію – здобуття професійно-технічної освіти, адже її не вважають безперспективною, часто вона є щаблем для здобуття вищої освіти. Нині у країнах ЄС дуже багато молодих людей починають здобувати освіту у професійно-технічних навчальних закладах, знаючи, що після закінчення навчання вступатимуть до ВНЗ. Профтехосвіта у країнах ЄС, без перебільшення, є популярною, так наприклад, Фінляндія – одна з багатьох країн, в яких останніми роками простежується така тенденція. Така популярність професійно-технічної освіти Європейських країн, в першу чергу пояснюється високим рівнем інвестицій саме в цю освітню галузь.

На думку керівника програм Європейського фонду освіти в Україні Тімо Куусела, професійна освіта в цілому відрізняється від інших секторів галузі тісним зв’язком із розвитком економіки країни і ринком праці. Така особливість робить діяльність у цій сфері і надзвичайно цікавою, і дуже складною.

«Якщо ви відвідаєте інші країни, подивитеся на устрій профтехосвіти там і будете захоплено аплодувати, знайте – такими вони стали не відучора, подібні системи вибудовуються десятиліттями. В Євросоюзі освіта – це особиста справа кожної країни, немає загального законодавства, яке б її регламентувало. Але є загальні домовленості, принципи, що спрямовують розвиток, зокрема – і в сфері професійної освіти. Наприклад – Європейська рамка кваліфікацій, розроблена насамперед для того, щоб можна було зіставляти різні кваліфікації для забезпечення мобільності робочої сили в Європі. Є Копенгагенський процес, орієнтований на створення єдиного європейського простору в галузі професійної освіти. Активно відбувається обмін досвідом, адже є багато різних механізмів, які забезпечують співпрацю експертів, управлінців. Цікавою є звітність країн – документи, в яких вони демонструють, як змінилася система чи окремі важливі показники.

У системі інституцій Євросоюзу існують дві структури, які займаються цими питаннями – Європейський центр розвитку професійної освіти (European Centre for the Development of Vocational Training), який в основному займається порівняльним аналізом, розробкою ініціатив різних рівнів у країнах-членах ЄС, і Європейський фонд освіти (European Training Founda ti on), яка була створена для надання підтримки і допомоги країнам-партнерам ЄС.

В європейських країнах взаємодія з роботодавцями і соціальними партнерами, як правило, фіксується законодавчо. Зазвичай вони беруть активну участь у розробці професійних стандартів, вимог до кваліфікації випускників. А держава створює комфортні умови для цього процесу. Ключовий елемент професійної освіти, безсумнівно, практика. Теоретична частина навчання є невеликою. Обов’язкова вимога більшості країн до підготовки кадрів професійно-технічної освіти – збільшення частки практичного навчання, часто – на конкретних робочих місцях. Звісно, без конструктивного діалогу з роботодавцями цього досягнути неможливо» – зазначає керівник програм Європейського фонду освіти.

Серед усіх думок щодо даних змін в освітній галузі, також позиціонуть і негативні відгуки серед політичних діячів. Так, наприклад екс-перший віце-прем’єр України Сергій Арбузов зазначив: На сьогоднішній день відбулася підміна цілей реформи освіти. Згоден, реформа освіти назріла. Але зараз відбулася підміна її головних цілей, чиновники стали міркувати не категоріями якості та доступності освіти, а перш за все, витратами на нього. Центром реформи освіти оголошено скорочення кількості навчальних закладів – як вищих, так і загальноосвітніх. Також чиновники тепер чомусь бачать проблему в чисельності вчителів, вважаючи їх навантаження в навчанні дітей недостатньо високим за світовими мірками. Але це – досягнення Україною, що дозволяє поліпшити якість середньої освіти.

Незважаючи ні на що, рівень освіти українців залишається досить високим, навіть у порівнянні з розвиненими країнами. Фактично, тільки рівень освіти населення зараз не дозволяє Україні переступити межу, за якою знаходяться країни третього світу. В останньому Звіті про людський розвиток ООН в 2013 році Україна займала 30-е з 187 досліджених країн місце, випередивши Іспанію, Австрію, Італію та інші європейські держави. Зрозуміло, що ці результати забезпечені відповідною державною політикою, яка має ще радянські корені. І, звичайно, держава несе на освіту певні витрати», – зазначив політик (http://uazmi.net/article/2702206831684193. – 2015. – 26.03).

Новий закон та стратегія реформування освіти в України має всі шанси стати прогресивним законом, що в свою чергу змінить на краще систему діяльності освітянських закладів та спонукатиме наближення до європейських стандартів в сфері освіти.