Друк

Відставка Коломойського

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Відставка Коломойського

Однією з резонансних подій останнього часу стала гучна відставка губернатора Дніпропетровщини Ігоря Валерійовича Коломойського. Низка скандальних подій, пов'язаних з екс-очільником Дніпропетровської області, які зрештою призвели до його відставки, викликала неабиякий резонанс в Україні та світі. Українська преса назвала звільнення відомого олігарха з посади губернатора «відставкою року», зарубіжні ЗМІ висловили тривогу за збереження стабільності в Україні в умовах бойових дій на сході, економічної кризи та за наявності «сильного олігарха з власною армією», експерти оприлюднили як схвальні, так і тривожні оцінки. Розбиралася, що насправді стоїть за відставкою І. Коломойського, Н. Тарасенко – читайте в № № 24 «Резонансу».

Відставка КоломойськогоН. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Відставка І. Коломойського: несподіванка чи закономірність?

 

Ряд скандальних подій, пов’язаних з екс-очільником Дніпропетровської області І. Коломойським, які зрештою призвели до його відставки, викликав неабиякий резонанс в Україні та світі. Українська преса назвала звільнення відомого олігарха з посади губернатора «відставкою року», зарубіжні ЗМІ висловили тривогу за збереження стабільності в Україні в умовах бойових дій на Сході України, економічної кризи та за наявності «сильного олігарха з власною армією», експерти оприлюднили як схвальні, так і тривожні оцінки.

Запропонована в цьому матеріалі спроба розібратися, що насправді стоїть за відставкою І. Коломойського, ґрунтується на публікаціях провідних українських видань, оцінках і прогнозах експертів.

Варто зауважити, що поштовхом до подальших подій навколо особи І. Коломойського стали ухвалені 19 березня Верховною Радою зміни до закону про акціонерні товариства, якими запроваджується єдиний підхід до зниження кворуму для всіх акціонерних товариств, у тому числі тих, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави та де вона є власником 50 % і більше простих акцій. Цей крок наближає законодавство України до міжнародних стандартів щодо кворуму загальних зборів акціонерних товариств і запроваджує підхід, коли для прийняття рішення в акціонерному (колективному) підприємстві необхідно 50 % голосів акціонерів «плюс» один голос. Крім того, документом удосконалюється механізм обрання та діяльності органів акціонерного товариства, забезпечується дієвий механізм виконання рішень товариства щодо виплати дивідендів.

Запроваджені механізми відкрили шлях до взяття під контроль держави компаній «Укртранснафта» та «Укрнафта», які, хоча й перебувають у державній власності, фактично контролювалися І. Коломойським.

Так, публічне акціонерне товариство «Укртранснафта» об’єднує потужності двох нафтопроводів – «Дружба» та «Придніпровські магістральні трубопроводи», тобто воно дає можливість транспортувати нафту по території України. «Укртранснафта» на 100 % є державним підприємством. Водночас з 2009 р. головою правління компанії був лояльний до І. Коломойського О. Лазорко. 19 березня, згідно з рішенням Наглядової ради «Укртранснафти», його було усунуто від керівництва компанією. Офіційно озвучені претензії були пов’язані з викачуванням і використанням технічної нафти з нафтопроводів для переробки на Кременчуцькому НПЗ, а також із завищеною, як вважають експерти, вартістю зберігання державної нафти на нафтопереробних потужностях групи «Приват». Також ішлося про те, що рахунки державної компанії, що становлять близько 2 млрд грн, перебувають у «Приватбанку», який належить І. Коломойському.

Передбачалося, що призначений тимчасово виконувати обов’язки керівника «Укртранснафти» Ю. Мірошник має передусім провести перевірку фінансової діяльності компанії. Утім, голова Дніпропетровської ОДА, який приїхав захищати відстороненого О. Лазорка, заявив про рейдерське захоплення компанії та незаконне звільнення керівника. На запитання журналіста про те, що він робить у приміщенні держкомпанії, І. Коломойський відповів брутальною лайкою.

20 березня Президент П. Порошенко оголосив догану І. Коломойському «за порушення правил професійної етики, вчинок, який порочить його як державного службовця».

Після цього І. Коломойський приїхав захищати іншу компанію – «Укрнафту» – з озброєними людьми, аби нібито попередити її рейдерське захоплення. Свою присутність біля її офісу, а також посилення охорони та спорудження залізного паркану І. Коломойський пояснив «плановими роботами проти рейдерів».

Зазначимо, що «Укрнафта» є найбільшою нафтогазовидобувною компанією в Україні. У видобутку нафти її частка на ринку становить 68 %, а у видобутку газу – 11 %. У складі компанії – шість регіональних виробничих підрозділів, три газопереробні заводи, три бурові управління, а також мережа з 563 заправок майже в усіх регіонах України. В «Укрнафті» державі (в особі НАК «Нафтогаз України») належить 50 % + 1 акція, а групі «Приват», за різними даними, не менше 42 %. При цьому де-факто ця компанія стала практично приватною, тому що ключові позиції в керівництві, непропорційні до наявного пакета, має група «Приват».

Таким чином, як пояснив колишній заступник директора «Укртранснафти», а нині президент Центру глобалістики «Стратегія-ХХІ» М. Гончар, група «Приват» через «Укрнафту» та державну компанію «Укртранснафта» по суті створила вертикально-інтегровану структуру, де наявні всі три сегменти: видобуток, транспортування, переробка нафти й продаж нафтопродуктів через мережу заправок, якою володіє та ж група «Приват». Усе це вилилося у створення приватної монополії в нафтовому секторі з усіма відповідними наслідками.

На думку М. Гончара, конфлікт навколо цих компаній був закладений дуже давно. «Глибинна суть конфлікту полягає в паразитарній формі української олігархії як явища. Принцип дуже простий: добре вести бізнес тоді, коли береш під контроль державні активи, робиш їх де-факто своїми, й вони працюють на приватний інтерес», – вказує експерт.

Новий виток загострення ситуації навколо І. Коломойського розпочався 23 березня, коли голова СБУ В. Наливайченко озвучив ряд звинувачень на адресу керівництва Дніпропетровської області. Зокрема, В. Наливайченко заявив, що СБУ перевіряє високопоставлених чиновників Дніпропетровської ОДА на причетність до фінансування злочинного угруповання, пов’язаного з перевезенням контрабанди через лінію розмежування зони АТО, викраденням людей і вбивством співробітника СБУ у Волновасі.

Після цього про вихід із фракції «Блок П. Порошенка» заявили чотири депутати-мажоритарники від Дніпропетровщини, а заступник голови Дніпропетровської ОДА Г. Корбан звинуватив В. Наливайченка в брехні. Свої претензії до влади прихильники І. Коломойського висловили на прес-конференції в Дніпропетровську. Також було оголошено про проведення в місті 25 березня народного віче на підтримку І. Коломойського. При цьому заступник голови Дніпропетровської обласної держадміністрації Г. Корбан зауважив, що народне віче в Дніпропетровську – це ініціатива громадських організацій, і наголосив, що область не має намірів «вивішувати якісь фейкові прапори» чи відділятися від України. Він також зазначив, що команда губернатора І. Коломойського продовжує за власні гроші оплачувати потреби армії, у тому числі Збройних сил України (http://www.pravda.com.ua/news/2015/03/24/7062459)

Президент П. Порошенко в цей же день зробив цілком прозору заяву, що не допустить існування в жодного губернатора «кишенькових збройних сил».

Експерти вбачали кілька можливих виходів з конфлікту. Політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенко припускав, що найбільш вірогідний сценарій – заморожування конфлікту й часткове розв’язання шляхом досягнення компромісу щодо менеджменту компаній, який дасть змогу зберегти певні інтереси бізнесмена і водночас істотно відновити вплив держави на компанію без відставки губернатора, адже П. Порошенко не зацікавлений у жорсткому конфлікті з І. Коломойським у ситуації, коли не закінчена війна на Сході України.

Директор Інституту глобальних стратегій В. Карасьов також вважав найбільш імовірним саме такий сценарій. «Зараз не треба з’ясовувати хто винен, а зняти напруження і всім займатися своїми справами», – заявляв В. Карасьов.

Водночас експерти не виключали й сценарію силового протистояння із застосуванням зброї. У політичних колах заговорили про озброєні добровольчі батальйони, які фінансуються І. Коломойським і теоретично можуть стати інструментом у політичній та бізнесовій боротьбі між впливовим підприємцем і центральною владою. Як відомо, екс-губернатор у середині квітня минулого року ініціював і фінансував створення добровольчого батальйону «Дніпро-1», пізніше переформатованого в полк. Відомі заслуги олігарха і у створенні батальйону «Донбас». Це дало підстави для звинувачень І. Коломойського в тому, що він фактично створив кишенькову армію, яку використовує для відстоювання своїх бізнес-інтересів. У цьому контексті В. Фесенко припускав, що одним з варіантів розвитку подій може стати відкритий конфлікт. «У найгіршому разі це призведе до відкриття “другого фронту” війни в державі. Хоча я не вірю, що батальйони Коломойського будуть воювати за його інтереси з українською державою», – зазначав В. Фесенко.

В. Карасьов зі свого боку прогнозував, що подібні погрози можуть бути, але їх не втілять у життя. «…Коломойський має схильність до окремих авантюр, але він не божевільний, щоб використовувати батальйони проти держави. Він розуміє, що це шлях до поразки», – констатував В. Карасьов.

На думку ж керівника групи «Інформаційний опір» Д. Тимчука, нині І. Коломойський не має скільки-небудь значного впливу на добровольчі підрозділи. «Ми знаємо, що основні батальйони знаходяться зараз у складі Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії або Міністерства оборони. Це дає привід сподіватися, що ситуація контрольована», – заявив він.

Третім сценарієм, на думку експертів, могло б стати продовження латентного протистояння з окремими загостреннями. За словами М. Гончара, такою гострою точкою могла б бути «Укртатнафта», де держава має 42-відсотковий пакет акцій.

У результаті, з огляду на публічність конфлікту, цілком закономірного характеру набуло підписання в ніч проти 25 березня Президентом України П. Порошенком указу про відставку І. Коломойського з посади голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Документ був підписаний під час особистої зустрічі Президента з І. Коломойським, який сам попросив про звільнення. При цьому П. Порошенко наголосив на необхідності втримати під контролем ситуацію в регіоні. «Ми повинні забезпечити мир, стабільність і спокій. Дніпропетровщина повинна залишатися бастіоном на Сході України, захищати мир та спокій громадян», – цитує Президента його прес-служба.

Прихильники та супротивники І. Коломойського, обговорюючи його відставку, по-різному оцінили її причини й наслідки. Одним з аргументів на підтримку олігарха стало твердження про нібито невчасність наведення порядку в «Укрнафті» у той час, коли країна перебуває під ударом. Владному табору в такий момент потрібна єдність, а І. Коломойський був одним із стовпів нинішньої влади.

Висловлювалися також побоювання, що скандал може викликати зловтіху в Росії та розчарування серед пересічних українців у дусі «павуки в банці» й «нікому не можна вірити».

Лунали також застереження щодо ймовірності виникнення проблем, пов’язаних з підтриманням стабільності регіону після відставки І. Коломойського з посади голови ОДА з огляду на суміжність Дніпропетровської області із зоною АТО та навіть повторення в регіоні донецько-луганського сценарію. Як зазначав В. Карасьов, у Дніпропетровській області позиції центральної влади не настільки міцні, як у місцевої еліти, яка орієнтована на І. Коломойського (http://ua-pressa.com/polotica/41110-pslya-vdstavki-kolomoyskogo-situacya-v-dnpropetrovsky-oblast-mozhe-stati-nestablnoyu-ekspert.html).

 Однак більшість спостерігачів та експертів наголосили, що виграш від звільнення І. Коломойського переважує неминучі втрати.

«Сильний крок. Нарешті час півзаходів скінчився», – написав політик Т. Чорновіл у Facebook.

«Звільнення Коломойського – це прояв сили волі держави через рішення Президента. Держава відстояла свої інтереси і реалізувала на даному етапі свої рішення», – вважає В. Фесенко (http://news.finance.ua/ua/news/~/347336).

«Звичайно, будуть спекуляції на тему розколу», – зазначив політолог, голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір» С. Таран. «Але олігархічні схеми управління економікою і політикою розвалять Україну швидше, ніж агресія Путіна» – додав В. Фесенко.

Директор компанії Berta Communications Т. Березовець вважає, що  рішення П. Порошенка задовольнити прохання про відставку І. Коломойського може стати поворотним у кар’єрі самого Президента. «Порошенко – людина компромісів, на відміну від того ж Коломойського. І тому Петро Олексійович до останнього уникав відкритої конфронтації з харизматичним олігархом», – написав експерт у Facebook. За словами Т. Березовця, «публічні бої за них вели депутати, силовики, заступник губернатора. Порошенко і Коломойський уникали прямих звинувачень на адресу один одного, розуміючи, що відмотати ситуацію після цього буде куди складніше. Однак ситуація в “Укртранснафті” і “Укрнафті” не залишила Президенту вибору. Якби тут він проявив компромісність, його б чекало ослаблення всередині країни і нерозуміння зовнішніх партнерів, у першу чергу США».

«Відправивши І. Коломойського у відставку за взаємною згодою, Порошенко одночасно зміцнив себе як найсильнішого гравця, уникнув війни з сильним противником і капіталізував свою легітимність в очах Заходу. Одночасно з цим, поставивши на місце Коломойського, Порошенко не залишив собі вибору. Тепер він повинен буде довести лінію “закон один для всіх” відносно всіх інших олігархів», – резюмував експерт (http://www.coruption.net/statti/item/24528-vidstavka-kolomoiskoho-mozhe-staty-vyrishalnoiu-u-kar-ieri-prezydenta-berezovets).

Варто зауважити, що скандал навколо звільнення І. Коломойського роздули тільки російські ЗМІ. За даними деяких з них, І. Коломойський про звільнення з посади не просив і Президент просто скористався своїми повноваженнями. «Російські мас-медіа – кремлівський пропагандистський апарат – просто жили кілька днів очікуванням глобального конфлікту і створення Дніпропетровської народної республіки», – зазначив російський опозиціонер Г. Каспаров.

Українські ж коментатори наполягають на офіційній версії, згідно з якою І. Коломойський сам подав у відставку. Відомий соратник І. Коломойського, депутат Верховної Ради і колишній віце-губернатор Дніпропетровщини Б. Філатов визнав, що відставка глави Дніпропетровської ОДА була обставлена «максимально коректно», і висловив сподівання, що передавання влади в області відбудеться «в комфортному режимі».

Конфлікт між П. Порошенком та І. Коломойським був розв’язаний за найм’якшим сценарієм, пише Ю. Мостова в тижневику «Дзеркало тижня» (http://gazeta.dt.ua/internal/shmattya-gnivu-_.html). Були й інші, які передбачали застосування жорстких силових заходів проти колишнього губернатора, його команди та групи «Приват». Але все ж конфлікт розв’язали за столом переговорів.

«Взагалі-то цих переговорів могло й не бути. Порошенко і Коломойський – дуже схожі за емоційним складом люди – були готові з розгону застромити бивні один в одного. Просто один відірвався від землі, а другий відчув, що його в землю хочуть загнати. Але річ у тому, що, заступивши за межу, яка визначає монопольне право держави застосовувати силу, І. Коломойський програв. Президент такого залишити без покарання не міг. І це абсолютно правильно», – пише Ю. Мостова.

Позицію держави в конфлікті підтримав Захід. Причому в цьому випадку, як стверджує Ю. Мостова, формулювання були досить жорсткими. «Виявилося, що навіть міністр закордонних справ ФРН Штайнмайєр уміє розмовляти зрозуміло і чітко формулювати думки – не так, як у питаннях російської агресії та оцінки дій терористів на території України. Американці й британці у публічних заявах також були чорно-білі», – пише «Дзеркало тижня».

Видання також повідомляє деякі деталі закулісних переговорів, що передували оголошенню рішення Президента про відставку І. Коломойського, зокрема про окрему роль, яку зіграли в замиренні ситуації Сполучені Штати Америки. Їхній інтерес цілком зрозумілий: будь-який політичний конфлікт в Україні – це програш у війні з Росією. Тож тоді ще з головою облдержадміністрації І. Коломойським зустрівся американський посол Д. Пайєт. Вони мали довгу розмову, зміст якої тримають у таємниці. Можемо лише припустити, що йшлося про стратегічні інтереси й політичні домовленості. Так чи інакше, офіційна представниця Державного департаменту США Д. Псакі заявила, що обставини відставки
І. Коломойського – винятково внутрішня справа України.

«Дзеркало тижня» пропонує робити висновки про сумісність з інтересами суспільства й держави неоголошених загалу домовленостей, спостерігаючи за тим, хто очолить «Укртранснафту»; наскільки педантично пройде аудит роботи цієї державної компанії за попередні періоди, а головне – у чиїх інтересах здійснюватиметься керівництво нею; хто очолить після конкурсу «Укрнафту»; чи буде канал «1+1» лояльним до Президента; як почуватиметься «Приватбанк» тощо.

В. Фесенко звернув увагу на той факт, що активізація команди П. Порошенка проти І. Коломойського відбувається за нейтралітету Прем’єра А. Яценюка. «Яценюк опинився у складній ситуації. Він зацікавлений у м’якому вирішенні цього конфлікту, щоб конфлікт не переріс у серйозне протистояння. Але чому він обрав такий специфічний нейтралітет? Судячи з витоків інформації і навіть прямих звинувачень, деякі люди в партії А. Яценюка “Народний фронт” залежать від Коломойського або представляють інтереси Коломойського. Один з найближчих до Прем’єра політиків, А. Іванчук, – бізнес-партнер Коломойського, тому певний зв’язок з ним, залежність від нього, звичайно, існує, і це впливає на Яценюка. З іншого боку, Прем’єр-міністр не може виступити на боці олігарха, адже повинен представляти інтереси держави. І ось звідси виникає внутрішній конфлікт інтересів, і, мабуть, тому Яценюк обрав тактику такого специфічного нейтралітету. Але саме глава уряду повинен відновлювати права держави в цьому конфлікті» (http://www.radiosvoboda.org/content/article/26918244.html).

Багато хто з експертів назвав відставку голови Діпропетровської ОДА довгоочікуваним стартом боротьби з олігархією в Україні на державному рівні. Зокрема, один з найбільш активних борців за повернення державного контролю над «Укрнафтою» і внаслідок цього опонент І. Коломойського, відомий журналіст і депутат парламенту М. Найєм у журналі «Новое время» зазначив, що звільнення І. Коломойського, хоча й запізніле, стало єдиною можливою відповіддю Президента П. Порошенка на виклик олігарха, який він відкрито кинув державі. «Проігнорувати цей факт означало б автоматично продовжити усі традиції, які змушують нас десятки років виходити на Майдан», – вважає М. Найєм.

Почавши з найвпливовішого бізнесмена, Президент закрив собі шлях до відступу у відносинах з іншими олігархами. Тепер кожне призначення, кожний тендер прискіпливо розглядатиметься громадськістю, вважає журналіст і депутат.

«До речі, як би це парадоксально не звучало, але після звільнення Коломойський може стати головним ситуативним партнером суспільства у боротьбі проти інших колег-олігархів. А популярність уряду та особистий рейтинг Порошенка з цього моменту напряму залежать від їхньої готовності діяти так само жорство проти інших фінансово-промислових груп та їхніх лідерів», – підсумовує М. Найєм.

Колишній міністр оборони та кандидат на пост Президента на останніх виборах А. Гриценко вважає, що нинішня ситуація стане для П. Порошенка моментом істини та багато в чому визначить його подальшу долю. Якщо в П. Порошенка вистачить волі провести «тотальну деолігархізацію країни», це незмірно підвищить його авторитет. В іншому випадку, лідер країни зіткнеться з масовим розчаруванням й осудом. «Не просто Коломойського поставити на місце, а всіх олігархів ввести в рамки прозорого конкурентного підприємництва. Без монополізму. Без ексклюзивного доступу до бюджету. Без виписаних під олігарха-фаворита умов і схем приватизації. З відрубуванням політичних і медійних хвостів», – каже А. Гриценко.

На думку українських експертів, країна повинна винести уроки з помилок Росії. Б. Єльцин дозволив олігархії стати над державою. В. Путін не скасував її, а створив порядок, при якому він один вирішує, кому бути олігархом, кому ні.

«Судячи з голосувань у Верховній Раді і дискусій в суспільстві, з того, як складається бюджет, в Україні сформувався дуже серйозний запит на те, щоб олігархи перетворилися в нормальних бізнесменів. Олігархи – ті, хто заробляють надприбутки за рахунок політичного ресурсу, монополізму, корупційних схем, несплати податків. Якщо ми говоримо про інтеграцію України в Європу, то правила в економіці і політиці мають бути європейськими», – заявив С. Таран.

Проте не всі вбачають у подіях навколо І. Коломойського початок масштабного походу проти олігархів. Зокрема, Ю. Мостова в «Дзеркалі тижня» зазначає, що побачила в цьому поки що лише боротьбу за владу. Боротьба ж з олігархами, на її переконання, передбачає насамперед державну й системну боротьбу з монополіями. Тому, вважає журналістка, очевидно, що для перетворення олігархів на великих бізнесменів необхідно зробити два кроки: законодавчо забезпечити створення реєстру всіх власників до встановлення кінцевого бенефіціара, а не офшору; виявивши реальних власників і склавши пазл афілійованих осіб, знайти волю застосувати антимонопольне законодавство, яке примусить власника монополії або продати частину свого бізнесу, або (через регулювання ціни товарів чи послуг монополіста) різко скоротити власний прибуток. Жодного з цих кроків не зроблено, констатує Ю. Мостова, тому стверджує, що нинішній переділ у країні – всього лише спроба перейменування монополій і перерозподіл потоків (http://gazeta.dt.ua/internal/shmattya-gnivu-_.html).

Директор енергетичних програм Центру ім. О. Разумкова В. Омельченко зі свого боку висловлює побоювання, що за роздмухуванням скандалу навколо «Укртранснафти» та «Укрнафти» стоять люди, які працюють на інтереси інших, конкурентних до І. Коломойського бізнес-груп, і називає конфлікт «акцією, замаскованою під державні інтереси» (http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2015/03/150323_ukrtransnafta_ukrnafta_az).

Сумніви в тому, що в нафтовому конфлікті йдеться про захист державних інтересів, має й М. Гончар. Якщо справді йдеться про відновлення контролю держави над своєю часткою в нафтових активах, каже він, то спосіб, у який це відбувається, викликає багато запитань. «Спосіб абсолютно недолугий і, можна сказати, бандитський. Це породжує і питання, і несприйняття. За наведенням ладу у цій сфері, за діями, які, начебто мали відбивати національні інтереси, проглядаються дії інших конкурентних олігархічних груп. Наслідки цього можуть бути дуже негативними – як для держави, так і для бізнесу, а також суспільства», – вважає М. Гончар.

Обидва експерти звертають увагу не тільки на хибність способів, а й на час, коли виник конфлікт. «Нелогічним виглядає те, що влада розпочала наведення ладу з тієї олігархічної групи, яка виступає на захист інтересів України. Можна сумніватися щодо глибини патріотичних мотивів І. Коломойського, але важливо те, що він, на відміну від іншої олігархічної братії, був чи не єдиним з великих бізнесменів, хто зумів зорганізувати і оборону, і захист усередині Дніпропетровської області, частково Запорізької та Одеської», – вважає М. Гончар.

«Безумовно, треба позбавлятися від впливу бізнесу у державному управлінні. Але це треба робити комплексно, – каже В. Омельченко. – Якщо все завершиться зміною одного олігарха на іншого, ні до чого доброго це не приведе».

У свою чергу директор соціологічної служби «Український барометр» В. Небоженко вважає, що поки важко сказати, це переділ власності або боротьба Президента проти контролю олігархів над держактивами. «Все з’ясується 30 квітня, коли проясниться ситуація з екстрадицією Д. Фірташа в США. Якщо Президент з одного боку бореться з Коломойським, а з іншого боку бореться з Фірташем (здає Сполученим Штатам Америки), значить, ми маємо справу з Президентом, який хоче навести порядок у відносинах з олігархами. А якщо мова йде про зняття Коломойського, відкриття кримінальних справ і відбирання від нього наступної власності, значить, це – звичайна олігархічна війна з використанням президентських повноважень», – вважає В. Небоженко.

Водночас політолог Д. Денисенко вважає, що конфлікту Президента з олігархами наразі немає й нині можна побачити початок відділення бізнесу від держави, причому в дуже коректній формі. «Я не думаю, що триває якийсь конфлікт. Президент у дуже коректний спосіб відреагував на поведінку одного з керівників українських областей. Ми бачимо початок дуже потрібного процесу – відділення бізнесу від влади. Поза сумнівом, Коломойський допоміг зберегти стабільність на Сході держави і залишається великим впливовим бізнесменом. Але він має розуміти, що за патріотизм не можна вимагати плати», – зазначає політолог (http://ukrrudprom.ua/digest/Olgarhchn_vyni_v_Ukran_dal_bude.html?print).

В. Фесенко також погоджується щодо відсутності конфлікту Президента П. Порошенка з представниками великого бізнесу і, тим більше, «війни з олігархами». «Протистояння Порошенка та бізнесменів чи міжолігархічних воєн в Україні немає. П. Порошенко і сам представляє великий бізнес, і має добрі стосунки з більшістю його представників. Єдиний конфлікт – з І. Коломойським. Показово, що представники влади, які були пов’язані з ним, а саме Прем’єр А. Яценюк та очільник МВС А. Аваков, не підтримали його в цьому конфлікті, а стали на бік держави, – помічає політолог. – Відставка Коломойського та його заступників розв’язала цей конфлікт на найближчий період».

26 березня Президент П. Порошенко та екс-губернатор заявили про відсутність між ними конфлікту на спільній прес-конференції в Дніпропетровську. «Немає конфлікту і немає непорозуміння», – сказав І. Коломойський, говорячи про свої стосунки з П. Порошенком. Він також пояснив, чому прийняв рішення про відставку: «Зваживши всі “за” і “проти”, я прийняв рішення про відставку. Внутрішні і зовнішні вороги хотіли вбити клин між нами і командою Президента. Самий правильний крок – це було у них цей козир вибити».

У свою чергу Президент подякував І. Коломойському за його внесок під час перебування на посаді голови Дніпропетровської обладміністрації.

«Я дуже ціную цей внесок», – сказав глава держави, додавши, що «ця команда» взяла на себе величезну відповідальність у непростий час. «Підкреслюю, що дуже ціную цю людину (Коломойського)», – сказав П. Порошенко (http://dt.ua/POLITICS/poroshenko-kolomoyskiy-zayavili-pro-vidsutnist-mizh-nimi-konfliktu-167977_.html).

На думку більшості експертів, І. Коломойський залишиться впливовим бізнесменом і публічним політиком, але діяти проти «коаліції Майдану» та її стратегічних цілей не стане. «Сподіваюся, у його команди вистачить розуму не починати відкритої фронди», – написав В. Фесенко у Facebook.

«Я б не поспішав ховати цю команду. Рік тому вона дійсно багато зробила для безпеки країни. Маючи в своєму розпорядженні потужні медійні і фінансові ресурси, Коломойський буде шукати можливості розширити географію свого впливу і, ймовірно, досягне успіху», – вважає Т. Березовець.

«Його вплив може зменшитися, але в Україні політик, йдучи у відставку, не йде в небуття. При цьому Коломойський – мудра людина. Він бачить приклад Ахметова, який вирішив зіграти на сепаратизмі та в результаті виявився неспроможним бізнесменом, втратив всілякий вплив у Києві, став непотрібним Москві і має сумнівні перспективи на Заході, – каже С. Таран. – Коломойський в тій чи іншій формі може повернутися, але не думаю, що він затіє гру в розкол чи виступить проти європейського шляху. Інші українські олігархи теж розуміють, що краще втратити привілеї, ставши нормальними підприємцями західного типу, ніж розділити долю Ходорковського і Березовського, якщо Україна піде в російський вектор».

С. Таран виключає розпад владної коаліції через відставку І. Коломойського. Конфліктні ситуації, відхід окремих міністрів, труднощі з тими чи іншими урядовими законопроектами у Верховній Раді в майбутньому можливі, але без зв’язку із цією подією, вважає політолог.

Політолог В. Карасьов вважає, що «остаточно від видів на українську політику І. Коломойський не відмовиться. Політичних можливостей у нього достатньо, у тому числі й через афільовані з ним депутатські групи в парламенті, окремі фракції та депутатів, але, тим не менше, відкрито найближчим часом про свої політичні наміри, тим більше про такі політичні претензії, які кидають виклик Президенту й центральній владі, Коломойський заявляти не буде і переведе свої політичні прагнення в режим тихої політики, тихої дипломатії, без особливих “шуму і пилу”» (http://ua-pressa.com/polotica/41110-pslya-vdstavki-kolomoyskogo-situacya-v-dnpropetrovsky-oblast-mozhe-stati-nestablnoyu-ekspert.html).

Формально І. Коломойський пішов у відставку, але його вплив на область усе одно значний, зазначає політолог Є. Магда (http://www.slovoidilo.ua/articles/8502/2015-03-25/otstavka-kolomojskogo-ne-oznachaet-chto-dnepropetrovsk-vne-ego-vliyaniya.html).

«Ситуація в Дніпропетровську буде абсолютно спокійною, тому що нікому зараз не потрібна дестабілізація в області. Відставка Коломойського не означає, що його вплив ліквідовано. Вплив буде значним, але він не буде формалізованим, просто немає поєднання бізнесової і владної складових. Хто буде призначений, замість Коломойського, офіційно важко прогнозувати, але однозначно, що нинішній виконуючий обов’язки В. Резніченко буде на цій посаді недовго», – прогнозує Є. Магда.

Директор Центру політичних студій та аналітики, співзасновник громадського руху «Чесно» В. Таран висловив думку, що подібна відставка показує всьому світу, що поступово олігархи будуть відсторонені від фінансових потоків країни. «Гадаю, що для таких олігархів, як Льовочкін, Фірташ, Пінчук, це – певний сигнал від Президента. Що стосується протестів, то, гадаю, їх не буде. Коломойський все одно збереже частину активів, контроль над “1+1”, певну політичну силу, та й сам Дніпропетровськ не залишиться поза межами його впливу», – вважає В. Таран.

У свою чергу В. Фесенко констатує, що після звільнення І. Коломойський, як і раніше, виконуватиме свою роль бар’єра по відношенню до сепаратистів і російського вторгнення. Експерт також висловив думку, що в І. Коломойського та його команди є багато можливостей зберегти свої позиції та навіть зміцнити їх через місцеві вибори. Він прогнозує, що, швидше за все, команда І. Коломойського спробує взяти більшість депутатських мандатів в облраді та міській раді Дніпропетровська та намагатиметься отримати посаду мера Дніпропетровська. Не виключено, що люди І. Коломойського також спробують пройти й зміцнити ради багатьох інших регіонів (http://news.finance.ua/ua/news/~/347336).

Деякі експерти пророкують і самому І. Коломойському блискучу політичну кар’єру. На думку Т. Березовця, про її початок уже говорить участь І. Коломойського в програмі «Право на владу» та відкриття його публічної сторінки на Facebook. Меншt ніж за день сторінка зібрала 37 тис. «лайків». «Це початок публічної політичної кар’єри, – робить висновок Т. Березовець. – Щоправда, враховуючи попередній життєвий багаж І. Коломойського, старт не буде легким. Він тільки має визначитися, що є межею його амбіцій – парламент або посада Президента».

Можна також стверджувати, що мирна відставка І. Коломойського і відсутність критики з його боку на адресу Президента позитивно вплинули на імідж екс-чиновника. Адже відомо, що вчасно й красиво піти в політиці, визнавши інтереси країни вищими за власні амбіції, не менш важливо, ніж утримати позиції. В очах оточуючих саме І. Коломойський відмовився від посади, красиво вийшов з конфлікту заради стабільності в країні.

Також в команді І. Коломойського задумалися про створення власної політичної сили. «Природно, це буде патріотична партія, створена за типом “Самопомічі”, яка збере туди кращих людей», – повідомило джерело з оточення екс-губернатора, особливо підкресливши, що сам І. Коломойський може навіть не бути членом політради цієї партії. Можливо, що ця партія вийде на політичну сцену вже цієї осені під час виборів у місцеві ради й можливих позачергових виборів у Верховну Раду.

Відставка І. Коломойського з поста голови Дніпропетровської ОДА, по суті, розв’язує йому руки для політичної боротьби, заявив директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Р. Бортник. «Відставка Коломойського, на мою думку, означає, що далі він буде розкручувати політичний вектор протистояння. Коломойський скинув з себе, умовно кажучи, “кайдани” державного службовця, “кайдани” підлеглого Порошенка. І далі слід очікувати дуже активної діяльності Ігоря Валерійовича в напрямі створення нової політичної сили на південному сході України, формуванні повноцінної великої фракції в парламенті, розкрутки політичного проекту “Відродження” або іншого, який зараз пов’язують з Коломойським», – зазначив експерт.

Крім того, за словами Р. Бортника, відставка І. Коломойського з посади голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації створила передумови для прискорення процесу формування в парламенті «дніпропетровської групи». «Думаю, нам потрібно готуватися до завершення формування «дніпропетровської» парламентської фракції навколо групи “Відродження” – колишньої групи В. Хомутинніка “Економічний розвиток”. Можливо, варто очікувати появи політичної партії, яка стане платформою для цієї депутатської фракції на майбутніх місцевих і, можливо, навіть парламентських виборах, якщо такі відбудуться», – аналізує політолог.

Якщо припустити, що І. Коломойський захоче створити власну політичну партію, то успіх йому, як політику, гарантований. Більше того, у разі участі олігарха в президентській гонці він безперешкодно займе перше місце, а отже, І. Коломойський, імовірно, колись стане Президентом України, припустив керівний партнер Національної антикризової групи Т. Загородній (http://uapress.info/uk/news/show/68572).

Т. Загородній зазначає, що голоси за таку собі «партію Коломойського» фактично полетять у руки олігарху від зневірених громадян. «На місцевих і парламентських виборах “партія Коломойського” буде збирати голоси тих, хто розчарувався у “Народному фронті” і БПП і не хоче йти в Опозиційний блок. І. Коломойський також частково потопчеться по “Самопомочі”, зайнявши нішу російськомовного патріотизму, який, як не дивно, буде радикальнішим звичного патріотизму Заходу України, а отже, і більш привабливим у нинішніх умовах», – зазначає Т. Загородній.

Аби створити щось більш впливове, потрібні не лише голоси виборців, а й кошти. Із цими двома складовими в І. Коломойського проблем не буде, упевнений експерт. Принаймні зрозумілим стає той факт, що олігарх не шкодуватиме ані грошей, ані інших «сил» для досягнення власної мети.

Варто зауважити, що І. Коломойському вдалося завоювати серйозну прихильність серед дніпропетровців. За минулий рік, упродовж якого він керував регіоном, прифронтова Дніпропетровщина залишалася мирною та стабільною. Незважаючи на спільні для всієї України проблеми, в області своєчасно платили пенсії й допомогу, працювали навчальні заклади та лікарні, промислові підприємства. За економічними та фінансовими показниками Дніпропетровщина серед регіонів вийшла на перше місце в Україні.

Добровольчі батальйони, сформовані командою І. Коломойського, з весни минулого року боролися із сепаратистами й забезпечували безпеку східних рубежів. Крім того, у Дніпропетровську розгорнувся потужний волонтерський рух, який займається постачанням української армії та лікуванням поранених бійців АТО.

«Коломойський і його команда – Г. Корбан, Б. Філатов, С. Олійник та багато інших дніпропетровських патріотів, яких вони об’єднали, здійснили справжній подвиг навесні і влітку минулого року, коли не дали проросійським силам влаштувати шабаш не тільки в Дніпропетровській, але і Запорізькій областях», – написав у Facebook радник міністра внутрішніх справ А. Геращенко. Він також додає, що команда екс-губернатора Дніпропетровської області діяла доволі жорстко з проросійськими агентами, які були помічені в цьому регіоні.

А. Геращенко вважає, що на той час на це не був здатний весь апарат СБУ, МВС та інших спецслужб, який перебував «у повному паралічі» після перемоги Майдану.

«Дніпропетровщина – прифронтова область, і це накладає свій відбиток на методи, якими вирішується багато питань. Якби команда Коломойського не вжила крутих заходів, область давно захопили б сепаратисти, – говорить дніпропетровський політолог В. Романов. – Президент розуміє, що треба виробляти інші правила поведінки, особливо в бізнесі. З цим багажем далі жити не можна», – сказав політолог. Крім того, питання про парамілітарні утворення серйозно ставлять перед керівництвом України і в Європейському Союзі.

Інший дніпропетровський політолог М. Гордіченко звертає увагу на виступ І. Коломойського на засіданні парламентського Комітету з приватизації, де було поставлене питання про перегляд її результатів. «Ці висловлювання не могли сподобатися іншим олігархам, і цим він міг налаштувати проти себе впливові сили, зокрема й у керівництві України», – вважає він.

При цьому багато хто в Дніпропетровську здивований рішенням Президента України призначити на посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації В. Резніченка, який встиг близько місяця попрацювати на аналогічній посаді в Запоріжжі. Незважаючи на дніпропетровський «родовід», нового губернатора в Дніпропетровську майже ніхто не знає, а прості жителі просто знизують плечима. Журналісти згадують, що півтора десятиліття тому В. Резніченко, як менеджер у сфері ЗМІ, керував у Дніпропетровську виданнями, що входили до медіа-холдингу В. Ложкіна – нинішнього голови Адміністрації Президента України. «Можливо, що це перехідна фігура», – зазначив політолог В. Романов.

Перебування В. Резніченка на посаді глави Дніпропетровської області може виявитися недовгим, припускає В. Фесенко. «В умовах серйозного кадрового дефіциту знайти на такий регіон сильного керівника складно. Тому я не виключаю, що В. Резніченко – це тимчасовий варіант. Що буде далі – важко судити, оскільки оптимальної заміни І. Коломойському в цьому регіоні немає. Так що поки знайдений такий варіант, але, можливо, більш стабільну та ефективну заміну ще будуть шукати», – вважає експерт.

На його думку, протистояння між В. Резніченком і місцевою елітою не буде. «Резніченко – це не самостійна фігура. Не думаю, що він зараз зацікавлений у конфлікті. Його головне завдання – стабілізація ситуації в регіоні, в тому числі і припинення міжолігархічних воєн усередині регіону», – пояснив В. Фесенко (http://ukr.segodnya.ua/regions/dnepr/novyy-gubernator-dnepropetrovskoy-oblasti-mozhet-byt-vremennym-variantom-ekspert-602605.html).

Голова Дніпропетровської облради Є. Удод з приводу зміни влади в регіоні зазначив, що ставиться до цього факту спокійно. З новим губернатором В. Резніченком він не знайомий, але впевнений, що порозуміється, про що він написав на своїй сторінці в мережі Facebook.

Привертають увагу й деякі емоційні відгуки про екс-команду І. Коломойського. «Хоч би як хто злостивив і пускав повітряні кульки, надуті моральністю й мораллю, є непорушний факт: це перша команда за всю історію України, про звільнення якої жалкують десятки тисяч людей у Дніпрі (я не помилився в підрахунках) і якій респектують сотні тисяч (а може, й мільйони – і знову я не помилився в підрахунках) людей в Україні. Можна їх (людей) поважати – не поважати, але факт цей заперечувати вже точно не можна. Вони – перші в цьому сенсі. Вони суперечливі, вони феномен, вони легенда. Та й не пішли вони далеко...» – написав відомий дніпропетровський блогер Є. Гендін.

Сам І. Коломойський заявив, що не планує йти в політику, а зосередиться на громадській діяльності та бізнесі. «Я не збираюся гратися в політику. Збираюся, може, займатися громадською діяльністю і продовжувати займатися бізнесом на благо України», – сказав він в ефірі програми «Право на владу» на телеканалі «1+1». Він вважає, що в очах суспільства завжди залишиться бізнесменом. «Тому немає сенсу змінювати своє призначення, чим займався останні 25 років», – сказав І. Коломойський.

Він зазначив, що своєю відставкою розв’язав конфлікт інтересів між бізнесом і держслужбою. На його думку, Президент України довго проявляв «всіляку делікатність, коректність і довготерпіння з точки зору навіть не моїх витівок, а мого ставлення до життя і несумісності моєї зовнішньої позиції з посадою губернатора, який вертикально підпорядковується Президенту. Це терпіння тривало 10 місяців, але в якийсь момент зібралася критична маса, коли ми повинні були – щоб залишитись у добрих і нормальних ділових стосунках – потиснути один одному руки і сказати, що ця сторінка перегорнута і моє губернаторство закінчено».

При цьому він вважає, що останні публічні скандали були лише приводом для його відставки і причина виходить з його бізнес-минулого. «Я не зміг розпрощатися зі своїм бізнес-минулим. У душі я залишаюся бізнесменом, а не чиновником. І як би я себе не змушував, у мене не виходить, – зізнався І. Коломойський. – Тільки ті події, які розвивалися, – військові дії, вибори – не дозволяли мені піти у відставку раніше. І, за великим рахунком, я вважаю, що це позитивне рішення і для мене, і для Президента. Тому що ніхто в особі ворогів України ніяк зовні не зможе вбити клин. Ми рухаємося разом з Президентом, з країною, з дніпропетровчанами, у нас одні прапори над головою і ми прапори ніколи не змінювали», – заявив І. Коломойський.

Екс-голова Дніпропетровської облдержадміністрації також не вважає, що його відставка є ознакою боротьби Президента України П. Порошенка з олігархами. «Я не вважаю мою відставку і ті події, які відбулися, боротьбою Президента Порошенка з олігархами, “деолігархізацією” суспільства. Тому що не було боротьби Порошенка з губернатором Коломойським. Був конфлікт інтересів усередині самого Коломойського. Певний дуалізм особистості, який, я вважаю, благополучно вирішився», – сказав І. Коломойський

При цьому екс-голова Дніпропетровської ОДА зазначив, що не планує займатися «полюванням на олігархів» і не рекомендує цього робити іншим. «Питання олігархізації суспільства не вирішується помахом шаблі чи сокири. Цей “гордіїв вузол” треба розв’язати, а не розрубати. Тому я б порадив вам не передчувати якісь “деолігархізаційні” процеси і не шукати нових жертв», – зазначив І. Коломойський. На його думку, процес «деолігархізації» може відбуватися тривалий час, він повинен мати законодавчий характер і має дати оцінку тому, що відбувалося в Україні останні 23 роки (http://tsn.ua/politika/kolomoyskiy-vvazhaye-scho-yogo-vidstavka-ne-ye-oznakoyu-borotbi-z-oligarhami-417917.html).

Президент П. Порошенко зі свого боку висловив переконання, що, «повернувшись до громадської і господарської діяльності, вся команда Ігоря Валерійовича непохитно стоїть і стоятиме на міцних проєвропейських і проукраїнських позиціях. І нікому нас не розколоти і нікому ситуацію всередині країни не розхитати».

Водночас відставка І. Коломойського з посади голови Дніпропетровської ОДА не означає досягнення компромісу між ним і державою за контроль над «Укрнафтою» та «Укртранснафтою». Адже, звільнивши І. Коломойського, П. Порошенко одразу ж підписав зміни до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо зниження кворуму, необхідного для проведення загальних зборів, який фактично вибиває з рук     І. Коломойського управлінські козирі на «Укрнафті». За інформацією ЗМІ, у планах влади – оголосити відкритий прозорий конкурс по зміні менеджменту в «Укрнафті» та «Укртранснафті», у якому, без сумніву, братимуть участь люди І. Коломойського.

Після відставки І. Коломойського актуальність анонсованого на 25 березня в Дніпропетровську народного віче на його підтримку відпала, тому віче переформатували в мітинг за єдність країни, який відбувся 28 березня й став прощальним для команди екс-губернатора. Цей мітинг попри тривожні очікування був абсолютно мирним, патріотичним, із запевненням, що місто береже свій український дух, а команда І. Коломойського допомагатиме в цьому наступникам. Важливим нюансом стало те, що першим заступником при новому губернаторові, як мінімум місяць, працюватиме екс-заступник І. Коломойського С. Олійник.

Отже, судячи з миролюбної риторики, І. Коломойський і його команда не мають наміру розхитувати ситуацію в регіоні. Утім, на думку політолога Ю. Палійчука, тепер вони «будуть розглядати кожне рішення Порошенка під мікроскопом». Тепер П. Порошенко повинен буде довести, що на своїй посаді він також послідовно відстоюватиме інтереси держави і в інших питаннях, а І. Коломойський – що він здатний залишатися патріотом і без посади.