Реформа середньої освіти в УкраїніІ. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Реформа середньої освіти в Україні

 

Входження України у європейськийі світовий освітній простір вимагає проведення модернізації змісту освіти в контексті її відповідності сучасним потребам. Передусім вагомого значення набуває середня освіта – центральна ланка в освітній системі будь-якої країни та основа для успішного здобуття освіти наступних рівнів й самоосвіти протягом усього життя.

Розвинуті країни Європи, США, Канада, Японія вже пройшли шлях реформування освіти і тепер успішно застосовують концепції індивідуальних освітніх програм, замість традиційних уроків – усестороннє дослідження тем, набуття навичок критичного та креативного мислення, отримання знань упродовж всього життя в будь-якому місці, у будь-який час, у будь-якій формі.

Україна тільки стає на цей шлях, а реформа середньої освіти – реформа, орієнтована на те, щоб випустити зі школи всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя, – сьогодні на порядку денному.

Ідеологією реформи має стати концепція «Нової української школи», яка була презентована міністром освіти і науки України Л. Гриневич 18 серпня 2016 р. під час педагогічної конференції «Про підсумки розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти у 2015/2016 навчальному році та завдання на 2016/2017 навчальний рік».

Діалог щодо стратегії змін тривав понад три роки. Долучилися всі зацікавлені групи – освітяни, батьки, роботодавці, політичні сили та владні інституції, незалежні експерти та міжнародні організації. В основу концепції покладені: «Концепція розвитку освіти України на період 2015–2025 років», підготовлена Стратегічною дорадчою групою «Освіта» в рамках спільного проекту Міжнародного фонду «Відродження» та БФ «Інститут розвитку освіти», а також «Концепція середньої загальноосвітньої школи України» Національної академії педагогічних наук України, «Візія нової української школи», підготовлена спільнотою відповідального вчительства EDCampUkraine.

Розробники оновленої програми наголошують, що керувалися європейськими рекомендаціями, затвердженими Європарламентом і Радою ЄС щодо ключових компетентностей, необхідних для навчання впродовж життя.

Зокрема, у Рекомендаціях Європарламенту та Ради ЄС визначено вісім основних компетентностей, які мають бути сформовані через освіту, необхідні кожній людині для особистого становлення й розвитку, активного громадянства, соціального включення та зайнятості: спілкування рідною мовою (усне та письмове); спілкування іноземними мовами; математичні компетентності та базові компетентності з природничих наук та технологій; цифрові компетентності; здатність навчатися; соціальні та громадянські компетентності; ініціативність і підприємницькі навички; загальнокультурна грамотність та здатність до самовираження.

У цих же Рекомендаціях названі навички й вміння, які є важливими для досягнення наведених вище компетентностей: критичне мислення; творчість; ініціативність; вміння розв’язувати проблеми; оцінка ризику; вміння приймати рішення; вміння конструктивно керувати емоціями; вміння співпрацювати в команді.

Аби освіта в Україні була не просто на високому рівні, а й стала цікавою для школярів, необхідно, на думку фахівців, шукати цікаві варіанти, вивчати ефективні напрацювання, зокрема враховувати міжнародний досвід. Тому при розробці Концепції за основу взяли методику професора Кйонсанського національного університету (Південна Корея) Д. Парка під назвою «Філософія для дітей», яка успішно реалізовується вже у 80 країнах світу. Суть методики полягає в тому, щоб навчити дітей вести дискусію, міркувати, знаходити власні аргументи та сприймати аргументи співбесідника. На думку професора, потрібно відходити від традиційного «зубріння» інформації у школах. Натомість потрібно навчити дітей включати логіку та відстоювати свою думку.

Презентуючи концепцію «Нова українська школа», міністр оголосила важливим пріоритетом діяльності МОН оновлення змісту освіти та введення компетентнісного підходу в середній школі.

Компетентності – це динамічна комбінація знань, умінь і цінностей, які визначають здатність особи успішно розв’язуватижиттєві проблеми, провадити професійну і подальшу навчальну діяльність.

Ідея реформи передбачає введення 12-річної шкільної освіти. Початкова школа – чотири роки, як базовий період, адаптаційний цикл і 3–4 класи, потім – базова середня школа, яка буде називатися гімназією, там п’ять років, де 5–6 класи мають свої особливості, 7–9 – свої, профільна середня школа (три роки) – два цикли.

Міністр зазначила, що реформа почне впроваджуватися у 2018 р., коли діти підуть до першого класу нової школи з новими підручниками і підготовленими викладачами.

У 2016–2018 рр. буде проводитися підготовка реформи, у 2019–2022 рр. – початок роботи базової школи,у 2023–2029 рр. – початок роботи профільної школи і тільки у 2029 р. в Україні з’явиться 12-й клас.

Вже з 2016/2017 навчального рокув рамках реформи проведено розвантаження і модернізацію навчальних програм 1–4 класів. Проект оновлення програм початкової школи ґрунтувався на великому онлайн-обговоренні на відкритій платформі EdEra (освітній проект із соціальною місією зробити освіту якісною та доступною), де були виставлені чинні програми, і всі бажаючі, авторизувавшись, залишали там коментарі й пропозиції. Насамперед це пропозиції від вчителів-практиків, методистів, батьків (загалом понад 8 тис. коментарів).До процесу також були залучені наукові консультанти Національної академії педагогічних наук.

Саме на основі цих пропозицій модератори проекту внесли зміни, і оновлені програми були виставлені на повторне публічне обговорення. Перш за все, мова йде про такі принципові зміни: самостійність учителя у визначенні кількості годин, необхідних для вивчення певної теми; зменшення обсягів домашніх завдань; дозвіл для першачків писати олівцями, аби вони могли легко стерти помилки; як і в більшості країн Європи, в 1 класі зовсім не буде оцінювання, а у 2 класі – за рішенням педагогічної ради школи, відтепер, оцінювання – це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини та її батьків; деякі заскладні теми перенесені в старші класи; відмінено техніку читання; першокласників не змушуватимуть завчати напам’ять таблиці додавання і віднімання на 10; при вивченні іноземних мов основним буде усне мовлення, вміння вести діалог, а не читання й письмо; на фізкультурі буде більше вправ з оздоровчої гімнастики, релаксації та більше рухливих ігор; за бальною системою в 1–4 класах не оцінюються «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрований курс «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Я у світі» та «Трудове навчання».

Відповідно до презентованої концепції формулу Нової української школи складатимуть вісім базових компонентів:

Новий зміст освіти, заснований на формування компетентностей, необхідних для успішної самореалізації в суспільстві.

Педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками.

Умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно.

Орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, дитиноцентризм.

Наскрізний процес виховання, який формує цінності.

Нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти новий зміст і набути компетентності для життя.

Децентралізація та ефективне управління, які нададуть школі реальну автономію.

Справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечить рівний доступ усіх дітей до якісної освіти, незалежно від їх місця проживання, матеріального стану родини тощо.

Презентуючи концепцію, Л. Гриневич звернула увагу українських парламентарів на необхідність якнайшвидшого прийняття нового «Закону про освіту» (№3491-д від 04.04.2016 р.).

Реформ без інвестицій не буває, тому закон про освіту має бути прийнятий, навіть якщо він потребує додаткових видатків з державного бюджету. Про це йшлося під час зустрічі міністра освіти Л. Гриневич з освітянами Чернівецької області 30 серпня 2016 р. На її думку, суспільне сприйняття Нової української школи буде поштовхом для депутатів не зволікати з прийняттям потрібних освіті законів.

Затверджена концепція Нової української школи, підтримана всіма зацікавленими сторонами, потрібна для того, щоб сформувати чітке уявлення про мету шкільної реформи, її кінцевий результат та сформувати програму дій. Так, презентована концепція містить як чіткі програмні моменти,так і ціннісні, філософські поняття – орієнтацію виховного процесу в школі на загальнолюдські цінності.

Нова концепція української середньої освіти викликала жваве обговорення не тільки в експертному середовищі, а й серед вчителів, батьків, випускників педагогічних вузів. Дискусії ведуться на всіх ланках – від початкової школи до старшої.

Як зазначила керівник спільного проекту МОН і EdEra І. Коберник, старі програми початкової школи перевантажені, не відповідали фізичним і психологічним особливостям дітей 6–10 років, у них невиправдано велика кількість домашніх завдань. Теперішні програми оновлені в межах чинного Державного стандарту, тому вимоги до якості освіти збережені і навіть розширені. Оновлені програми дають можливість досягати результатів навчання не шляхом механічного зубріння, а більш цікавими й прийнятними методами для дітей початкової школи. Адже багато дітей втрачали інтерес до навчання ще з перших класів.

Крім того, у зв’язку з навантаженням у дітей погіршилося здоров’я. Це ще одна з причин, чому вирішили розвантажити шкільну програму. Учасники проекту керувалися аналітичними матеріалами МОЗ й Інституту гігієни та медичної екології ім. Марзєєва НАМН України. За даними статистичної звітності МОЗ України, за останні сім років захворюваність дітей віком від 7 до 14 років зросла більш як на 20 %. Дані МОЗ і Інституту показують, що є пряма залежність між погіршенням здоров’я дітей, зниженням їхньої фізичної активності та збільшенням кількості уроків і навантаженням у школах, яке не відповідає ні санітарним нормам, ні здоровому глузду.

Проте не всі вчителі початкових класів, та й батьки згодні з тим, що програму слід розвантажувати, оскільки не можна просто «гратися»впродовж4-х років. Також у вчителів мистецтва викликала спротивідеяскасовувати уроки музики та малювання.Ці дисципліни відсутні в проекті концепції реформи початкової школи.Вчителі мистецтва в інтегрованому навчанні вбачають загрозу.

А вчитель інформатики та педагог-організатор СЗШ №50 ім.А.С.Макаренка м. Львова, співзасновник та провідний тренер «Майстерні втілення змін «ЯБКО», тренер-консультант Українського інституту позитивної психотерапії та менеджменту, засновник львівського клубу тренерів «ТОЩО: тренерська освіта – щирий обмін»П. Бачинський не підтримує ідеювідділення молодшої школи від середньої, оскільки перехід до багатьох вчителів це вже стрес, а тут ще й зміна класу, школи.

Неоднозначно в суспільстві сприймається також ідея«дванадцятирічки». На сьогодні всі країни пострадянського простору, окрім України, Росії та Білорусі, перейшли на 12-річну систему.

На думку експертів, сама дискусія про перехід чи ні на нову систему освіти неправильна. За словамизаступника міністра освіти П. Хобзея, дискусію потрібно вести не про терміни навчання в школі, а про цінності, зміст, підходи в викладанні, коли дітям буде цікаво вчитися, а тривалість навчання 12 років потрібно прийняти як аксіому.

Головний експерт групи «Освіта» Реанімаційного пакета реформ В. Бахрушин зазначив, що в усьому світі спостерігається довгострокова тенденція збільшення періоду навчання і віку, коли людина вперше виходить на ринок праці. Так, в українських випускників, які бажають навчатися у європейських університетах, виникають проблеми вступу відразу після школи, тому що їм немає 18 років, і вони не прослухали певну кількість годин з різних предметів.

Нині українські атестати у європейських вишах не визнаються, адже європейські школярі навчаються, як правило, довше – приміром, у Німеччині атестат зрілості отримують після 12 років навчання. Найважливіше, на думкулектора Німецької служби академічних обмінів (DAAD) А. Ланґе, що учні закінчуватимуть школу дорослішими, ніж нині, краще знатимуть, чого хочуть, і прийматимуть свідоміше рішення, що вивчати далі.

Але не всі українці підтримують цю ідею. Так, за результатами опитування Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» влітку 2015 р., 70 % батьків і 68 % педагогів висловилися проти 12-річної системи освіти в школах. Батьки, чиї діти вчаться в столичних школах, у більшості своїй підтримують реформу, проти переходу на нову систему освіти виступають, в основному, батьки і вчителі в райцентрах і селах, де якість освіти «кульгає».

Що думають про нову українську школу нинішні й майбутні вчителі, учні шкіл та їхні батьки можна дізнатися, зокрема, завдяки опитуванню в рамках медіаосвітнього проекту столиці.Проект реалізували Департамент освіти і науки, молоді та спорту КМДА й Київський університет ім. Бориса Грінченка. До розробки цього медіапродукту долучилися учасники навчально-виховного процесу, зокрема НВК № 141 «Освітні ресурси та технологічний тренінг» Дніпровського району, ЗНЗ № 78 Печерського району, Центр дитячої та юнацької творчості Солом’янського району, Навчально-виховний комплекс допрофесійної підготовки та технічної творчості.

Результати опитування, підготовлені у вигляді відеороликів, транслювалися, зокрема, перед початком роботи Великої педагогічної ради «Стратегічні вектори модернізації системи освіти у 2016–2017 навчальному році» для працівників освіти Києва та Київської області, що відбулася наприкінці серпня в Київському університеті ім. Бориса Грінченка.

Коментуючи презентовану широкому загалу концепцію «Нової української школи», депутат Львівської міськради («Самопоміч»), викладач кафедри психології Українського католицького університету М. Коляда називає «7 причин пишатись «Новою Українською Школою»:наявність документа та його якість; «триєдиний» погляд на учня (Особистість, Громадянин та Фахівець); компетентнісний підхід і робота з «життєвою траєкторією» учня; автономність та відповідальність усіх учасників: громада-школа-вчитель-учень; залучення батьків до освітніх процесів; ітеративний підхід до здобуття освіти; можливість навчання в різновікових предметних або міжпредметних групах. У такій школі, на його думку, вчитись та працювати буде приємно, почесно та перспективно.

А директор соціальних програм Центру Разумкова Л. Шангіна прогнозує сумний результат реформи. Вона переконана, що в майбутньому ми матимемо погано освічених дорослих людей, які поповнять армію якщо не безробітних, то дешевої робочої сили.

Експерт звертає увагу передусім на відсутність інфраструктури для шкільної освіти, починаючи від достатньої кількості місць у дитсадках і завершуючи обладнанням середніх шкіл. На її думку, це не тільки лабораторії, комп’ютери, швидкісний Інтернет, обладнані кабінети фізики, хімії, біології і всіх інших природничих наук, а й наявність якісних підручників, яких нині обмаль – не фізично, а за змістом, а також якісно підготовлених вчителів. Тому, переконана експерт, реформу шкільної освіти потрібно починати з покращення якості освіти майбутніх учителів, потім забезпечити їм гідну зарплату, а вже після того реформувати шкільне навчання.

Саме тому, виступаючи на Форумі Асоціації ректорів педагогічних університетів, міністр освіти і науки Л. Гриневич наголосила, що студенти, які навчатимуться на педагогічних спеціальностях впродовж наступних років, мають розуміти, якою буде Нова українська школа, у своїх навчальних програмах вони повинні мати компетентнісні методики викладання, розвивати ключові навички, що будуть їм потрібні в майбутньому. На її думку, у вищих навчальних закладів є усі можливості, щоб вже зараз адаптувати навчальні програми до нових викликів часу та фахово підготувати педагогів до викладання у Новій українській школі.

У Міносвіти також впевнені, щодля успішної реалізації реформи необхідна фінансова мотивація вчителів.Але, щоб підняти зарплату вчителям, спочатку потрібно оптимізувати кількість шкіл. Після оптимізації, за словами чиновників, у керівництва шкіл з’явиться більше грошей і директори самостійно зможуть встановлювати надбавки і премії вчителям – новий проект закону про освіту це дозволяє.

За словами Л. Гриневич, реформа передбачає ще одну фінансову мотивацію вчителів – зовнішню добровільну сертифікацію, за результатами якої вони будуть отримувати надбавку. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників може відбуватися у формі проходження освітньої програми, стажування, участі в сертифікаційних програмах, тренінгах, майстер-класах. Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримуватиме щомісячну доплату в розмірі 20% посадового окладу протягом терміну дії сертифіката.

Але ідея сертифікації вчителів не знайшла повної підтримки. Поки що зійшлися на компромісі – традиційну атестацію залишать, а сертифікація буде добровільною і даватиме можливість отримати підвищення зарплати.

Загалом, результати дослідження, проведеного за допомогою системи Semantrum(медіа-аналіз ТВ, радіо, друкованих видань, інтернет-ЗМІ, соцмереж), свідчать про позитивну оцінку концепції нової української школи в медіа та соцмережах. Зокрема, 66 % публікацій щодо концепції мають позитивну тональність, 24 % – нейтральну і 10 % – негативну(серпень 2016 р., 10 тис. джерел інформації).

Важливо й те, що позитивну оцінку реформі дають не лише у ЗМІ, а й в соцмережах, що свідчить про підтримку змін не лише в медіа, а й громадськістю. Також аналіз показує, що високу оцінку в ЗМІ та соцмережах отримало оновлення програм для початкової школи, оновлення та затвердження орієнтовних вимог до оцінювання навчальних досягнень учнів 1–4 класів, а також методичних рекомендацій до оновлених програм початкової школи.

Для об’єктивного оцінювання застосування школярами отриманих знань у липні 2016 р. Україна підписала договір про приєднання до Програми міжнародного оцінювання учнів (PISA). PISA є унікальним проектом, оскільки дає можливість оцінити не пов’язані безпосередньо зі шкільними програмами компетенції учнів із читання, математики та природничих дисциплін. Це тестування призначене для оцінювання того, наскільки учень може застосувати свої знання в реальних життєвих ситуаціях і готовий до повноцінної участі в житті суспільства.

Міжнародні порівняльні дослідження стали невід’ємною частиною системи оцінювання якості освіти в багатьох країнах світу. Вони дають змогу об’єктивно оцінити стан освіти в державі, сформулювати пріоритетні напрями і визначити фактори вдосконалення галузі.

Дослідження проводиться раз на три роки, Україна долучиться до більш як 80 країн, що візьмуть участь у PISA-2018.

Для України дуже важлива участь у PISA, щоб побачити своє місце серед багатьох країн світу, об’єктивно оцінити якість української освіти, пояснює міністр освіти.

Намагаючись дати відповіді на питання, якою має бути хороша середня освіти, чому повинні навчитися школярі, кожна країна розробляє свою власну шкільну освіту. Разом з тим, продумуючи концепцію реформ, украй важливо орієнтуватися на успішні, вже реалізовані моделі. Успіх забезпечується умінням використовувати найефективніші інновації зі світового досвіду. До прикладу – сучасна польська інноваційна освітня система.

Рівень освіти в Польщі один з найкращих в порівнянні з країнами постсоціалістичного табору. Після вступу до Європейського Союзу Польща адаптувала свою систему освіти до європейських стандартів та приєдналася до Міжнародних норм класифікації освіти (ICSED). Польська шкільна освіта вважається однією з найякісніших у Східній Європі.

Так, Польща на останніх зрізах PISA вже після першого чотирирічного етапу реформ посіла третє місце після Фінляндії та Сінгапуру за рівнем наукової грамотності 15-річних школярів, випереджаючи англійців та американців.Саме тому польський досвід реформування шкільної освіти найближчим часом буде затребуваним в Україні.

У Польщі реформа освіти проходила не окремо і не відірвано від інших. На момент її старту вже завершувався процес створення нових адміністративних одиниць – ґмін, повітів та воєводств, і зміни в системі освіти були одним з елементів перетворення держави (ґміна, умовно кажучи, в українській системі це «громада», повіт –«район», воєводство –«область»).

Нині за початкову освіту (1–6 клас) і гімназійну (6–9 клас) відповідає саме ґміна, а от за останні три роки навчання у рамках середньої освіти, професійні та спеціальні школи – несе відповідальність повіт.

У Польщі нема обов’язкових підручників, як і нема обов’язкових програм навчання. Чи це будуть підручники, чи посібники – не важливо.Вчителі в Польщі мають свободу вибору підручників, за якими навчають дітей, можуть працювати з авторськими програмами.Держава вимагає лише, аби діти володіли компетентностями, прописаними вPodstawaprogramowa. Яким чином це буде зроблено – це вже автономія вчителя і його свобода творити і навчати.

Для вчителів встановлюється мінімальна заробітна плата, гарантована «Картою вчителів» (KartaNauczyciela). Згідно з нею, найменша платня вчителю з найнижчою категорією – 2 тис. 717 злотих, це приблизно 16 тис. 302 грн. Залежно від стажу вчителя ця зарплата може зрости до 30 тис. грн.І це – лише кошти, які передбачені державою як гарантована оплата праці вчителів. Крім неї, є ще доплати, які здійснюють ґміни. Залежно від того, наскільки ґміна є багатою і щедрою стосовно вчителів, сума доплат у вигляді премій може бути різною.

Згідно з законодавством, 1 % від суми зарплати вчителя в школі витрачається на підвищення кваліфікації вчителя. При цьому учителі мають право обирати, де саме проходити підвищення кваліфікації. Утім, нині великий прошарок вчителів – більше половини – мають якраз найвищі категорії,а відтак фінансової мотивації удосконалюватись у них мало.

«Карта вчителя» також передбачає, що у вчителя має бути навантаження – 18 годин на тиждень. Утім, у деяких випадках ці навантаження можуть бути більшими, за умови, що вчителі на них погоджуються (24–26 години).

Гроші на освіту у Польщі, що надходять у ґміни, складаються з декількох джерел: освітня субвенція, цільові дотації органам місцевого самоврядування, власні прибутки ґмін, а також через фонди ЄС.

Коли школи передали в управління ґмінам, останні взялися за оптимізацію всієї мережі шкіл на своїй території, адже тепер вони самі їх утримують.

Якщо приймалось рішення про закриття, ґміна мусіла забезпечити дітей безкоштовним транспортом, який би привозив і відвозив дітей до іншої найближчої школи.Однак, коли постало питання закриття малих шкіл, за законом такими у Польщі вважаються школи, де навчається менше 70 учнів, частина батьків виступила категорично проти. Зрештою, у деяких селах такі школи були єдиним публічним місцем, куди можна було прийти – це була така собі культурна і спортивна точка.

Відтак було прийнято рішення про передачу школи в користування об’єднанню мешканців. З 2009 р. польське законодавство передбачило пряму норму, за якою ці школи могли передаватись в управління таких товариств без попередньої ліквідації і створення заново.

У таких школах, як правило, у вчителів нижчі зарплати (вони працюють вже не за «Картою вчителя», а за нормами Трудового кодексу), а частина роботи виконується взагалі на волонтерських засадах.Батьки самі прибирають у класах, уважно стежать за комунальними послугами.

З огляду на те, що пряме перенесення досвіду – не ефективне, зростає цінність пошуку власних рішень у безпосередній партнерській взаємодії на різних рівнях професійних спільнот України та Польщі. Київ зацікавлений як консультативною допомогою Варшави щодо запровадження новітніх методів навчання, так і реалізацією спільних проектів в освітній сфері. Польща має доступ до програм, до яких Україна доступу не має, оскільки не є членом ЄС.

Зокрема, триває спільна робота в дуже важливому для України польсько-українському проекті «Нова українська школа» з розробки нових стандартів. Про це заявила міністр освіти України Л. Гриневич під час відкриття українсько-польського експертного семінару «Нова Українська Школа» 23 червня 2016 р. у Варшаві.

Цей проект має на меті налагодження системної партнерської співпраці для підтримки сталого адміністративно-територіального розвитку України та прийняття рішень, спрямованих на покращення якості освіти. Рішення в рамках Проекту будуть охоплювати впровадження змін у зміст української освіти, а саме створення нової концепції держстандарту, надання системного доступу до об’єктивної інформації про освітню реформу та розвиток потенціалу в галузі управління освітою та організації громадянського суспільства.

Координаторами проекту «Нова українська школа» є Центр розвитку освіти Республіки Польща та Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Проект фінансовано в рамках Програми співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

У рамках проекту 3–10 вересня 2016 р. у Навчальному центрі розвитку освіти у м. Сулеювек (Республіка Польща) відбувся навчальний семінар авторів держстандарту.

Як наголосила міністр, у співпраці з поляками для нас важливо власне скористатися їхнім величезним досвідом напрацювання нових стандартів шкільної освіти, які потрібно імплементувати якнайскоріше.

Польські колеги діляться своїми досягненнями й помилками, які вони зробили на шляху трансформації школи. Польща сьогодні справжній і дуже відкритий партнер України. Тому, потрібно не тільки продовжувати співпрацю, але й розвивати її.

Але зміст освіти надзвичайно специфічний для кожної країни. Тому, не можна просто взяти як зразок польський, фінський чи будь-який інший зміст, потрібно випрацювати свій.

Сьогоднішня реальність вимагає від людини неперервного вдосконалення і навчання, тому ці навички та вміння треба виробляти вже під час шкільного навчання.

Пріоритетом нової школи має стати пропаганда навчання протягом усього життя та усвідомлення, що навчання не закінчується за шкільними стінами, а триває і в дорослому житті (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційний веб-портал Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua); веб-портал Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua/); сайт Міністерства освіти і науки України (http://mon.gov.ua/); газета Сегодня (http://ukr.segodnya.ua); телеканал новини «24» (http://24tv.ua/); сайт DeutscheWelle (http://www.dw.com/uk/); сайт українсько-польського проекту «Нова українська школа» (http://nus.org.ua/); сайт Центру інноваційної освіти «Про.Світ» (http://www.prosvitcenter.org/uk/); сайт ГО «Рада батьків міста Києва» (www.radabatkiv.kiev.ua); інформаційно-аналітичний ресурс ZAXID.NET (http://zaxid.net/); національне інформаційне агентство УКРІНФОРМ (http://www.ukrinform.ua/); сайт «Українська правда. Життя» (http://life.pravda.com.ua/); сайт Osvita.ua (http://osvita.ua/).